Богдан БУБНОВ

Богдан Миколайович народився 26 липня 1989 року. Його життя було тісно пов'язане з рідною Донеччиною та залізницею, якій він присвятив майже десятиліття чесної та самовідданої праці.

2008 рік — закінчив Слов’янський механічний технікум, заклавши міцний фундамент для майбутньої професії.

Листопад 2016 року — розпочав свій трудовий шлях на залізниці слюсарем-ремонтником у Слов'янському вагонному депо.

Травень 2024 року — у найважчі для країни часи прийняв рішення стати на захист рідної інфраструктури та перейшов до команди воєнізованої охорони станції Слов’янськ.

Навіть в умовах повномасштабної війни Богдан не залишив своє місто та роботу. 16 червня 2026 року під час підступного ворожого обстрілу Слов’янська його життя трагічно обірвалося на робочому місці. Він загинув на варті, виконуючи свій професійний та громадянський обов’язок.

Богдан був прикладом справжньої мужності, але водночас — надзвичайно теплою людиною. Колеги та близькі згадують його з особливою повагою:

Людина слова, на яку завжди можна було покластися у найскладніший момент.

Його працьовитість, відповідальність та спокійний авторитет надихали тих, хто працював поруч.

Богдан завоював серця колег своєю щирістю, добротою, порядністю та безмежною людяністю.

Найвищою цінністю у житті Богдана була його родина. Для своєї дружини Тетяни він був коханим чоловіком, опорою та вірним другом, а для сина Назара — найкращим батьком, прикладом честі, гідності та справжнього чоловічого характеру. Ця втрата є невимовно тяжким ударом для сім'ї.

Колектив «Укрзалізниці», колеги-залізничники та вся громада схиляють голови у глибокій скорботі. Ми розділяємо цей невимовний біль із родиною Богдана.

Він пішов із життя занадто рано, але залишив по собі чисту, світлу пам'ять та ім'я, яке назавжди вписане в історію незламності нашої країни.

Вічна пам’ять Герою залізничного фронту.
Вічна шана і спокій його душі.