Олександр СПАСЬОНОВ

Олександр був уродженцем Тростянця. До повномасштабної війни працював машиністом електростанції пересувної відновного поїзда виробничого підрозділу «Сумська дирекція залізничних перевезень». На дозвіллі цікавився нумізматикою й колекціонував монети, а ще – незвичайні запальнички та сірники. Сашко захоплювався автомобілями, мотоциклами, дружина каже, що він був справжнісіньким «шумахером».

Після 24 лютого Олександр, чим міг, допомагав жителям Тростянецької громади. Доставляв харчі та речі для дітей у сусіднє село. Якось допомагав перевозити паралізованого чоловіка. Згодом приєднався до партизанів самоорганізованої територіальної оборони Тростянця. Самотужки дістав кулемет, бронежилет та гранату. Сашко патрулював район, де був розташований його дім, та передавав воїнам ЗСУ інформацію про пересування росіян. 11 березня 2022 року разом із іншими чоловіками він звільнив у місті будинок, який захопили російські військові. Того ж дня неподалік вулиці, де жив Олександр, його застрелив російський снайпер.

31-річний Олександр Спасьонов загинув 11 березня 2022 року у Тростянці на Сумщині.

Дружина Валерія Спасьонова згадує: «Мій Саша, без перебільшень, – справжній чоловік, який має велике добре серце, з яким не страшно навіть у такі жахливі часи, як війна. Він піклувався про всіх». Вона додала, що, попри вмовляння, він не погодився виїхати «зеленим коридором», сказавши: «що не боягуз і місто не покине».

12 березня Валерія з сином та молодшим братом Олександра виконали його останнє прохання – виїхали «зеленим коридором» у безпечне місце. Тіло Олександра віддали матері лише 13 березня.

В Олександра Спасьонова залишились дружина Валерія, син, батьки, бабуся та молодший брат.

Колектив відновного поїзда Тростянець-Смородине глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Вічна пам'ять і шана нашому колезі та герою.

Відновний поїзд Тростянець-Смородине регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з глибоким сумом прощається з патріотом Олександром Спасьоновим. Його відданість Тростянцю, де він героїчно став на захист громади і загинув від рук снайпера, є символом незламності. Ми завжди пам'ятатимемо його хоробрість, велике добре серце та жертовність. Вічна пам'ять справжньому сину України!