Віталій ТОРКОВ

Віталій народився у селі Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області. Навчався в Центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів № 1 м. Кривий Ріг. Працювати на залізницю прийшов у вересні 2018 року монтером колії Криворізької дистанції колії, де працював його батько. Пропрацював там 7 років.

У жовтні 2020 року був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Керівництво підрозділу, в якому служив Віталій, направило подання щодо нагородження воїна-залізничника орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Загинув 10 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Вважався зниклим безвісти до жовтня 2025 року.

Майстер Криворізької дистанції колії Євген Криворот згадує Віталія як добру, порядну, добросовісну та чуйну людину: «Нарікань на його роботу жодного разу не було. Відповідальний, справу свою знав, працював сумлінно. З колегами мав товариські стосунки, хлопці його поважали. Коли приїздив у відпустку з війська, приходив у колектив, розповідав про себе, цікавився, як ми тут».

Дружина Анастасія розповіла, що Віталій був дуже спокійним, виваженим, безвідмовним: «Підтримував свою родину, мене, друзів і бойових побратимів, навіть якщо дуже втомився, в допомозі не відмовляв нікому, – говорить жінка. – Був на всі руки майстер: дуже смачно готував, не вважав за сором прибратися в квартирі чи випрати білизну, міг самотужки відремонтувати авто. Захоплювався мотоциклами, мріяв придбати власний. Горою стояв за свою родину, за мене. Дуже любив нашого сина, був для нього прикладом і авторитетом. Учив малого писати, любив побалувати чимось смачненьким. Ніколи не кричав, не тиснув – завжди намагався домовитися, знайти спільну мову».

У Віталія залишилися батьки, брат, дружина та син.

Колектив Криворізької дистанції колії глибоко сумує через непоправну втрату та висловлює щирі співчуття рідним, дружині та сину воїна-залізничника Віталія. Вічна пам'ять і шана нашому колезі та герою.