Василю Гуляку 31 рік. Він – монтер колії з Бродівської дистанції, справжній залізничник, який продовжив справу своєї родини. Його мама, Галина Аполлінаріївна, працює черговою по переїзду, а батько, Микола Іванович, присвятив залізниці 36 років життя на посаді шляхового майстра і лише нещодавно пішов на заслужений відпочинок.

Сам Василь працює на залізниці з 2018 року.

26 лютого 2022 року він, не вагаючись, став на захист України.

Майже два роки Василь воював на передовій. 19 лютого 2024 року, під час запеклих боїв біля села Роботине на Запоріжжі, він отримав надважке мінно-вибухове поранення. Наслідки були трагічними: щоб врятувати життя, лікарям довелося ампутувати Василю ліву руку та обидві ноги.

Боротьба за Василя почалася тієї ж миті. Його доправили до лікарні ім. Мечнікова у Дніпрі. Коли стан стабілізували, до справи долучилася «Укрзалізниця»: за сприяння голови правління, Василя евакуювали спеціальним реанімаційним потягом до військового госпіталю в Києві.

У столиці він переніс декілька найскладніших операцій. 21 червня 2024 року Президент України нагородив Василя Гуляка орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Зараз наш колега проходить надскладний шлях реабілітації у київському центрі «TITANOVI REHAB». Попереду ще довга боротьба за відновлення, і програма «Залізна родина» поруч, щоб підтримати Василя та його сім'ю на кожному етапі цього шляху.