Андрій ТЕРТИШНИЙ
Андрій Тертишний народився у місті Дніпро. Закінчив Дніпропетровський технікум залізничного транспорту. У 1998 році розпочинав помічником машиніста електровоза у Дніпропетровському (затим Дніпровському) локомотивному депо. Деякий час працював у цьому ж підрозділі слюсарем з ремонту рухомого складу, а згодом став машиністом електровоза (1-ша кваліфікація). Майже 30 років працював на залізниці.
25 березня 2022 року Андрій був мобілізований до Національної Гвардії України. Служив старшим навідником мінометного взводу 2 батальйону оперативного призначення «Ірбіс» 1 Президентської бригади оперативного призначення «Буревій» НГУ.
48-річний старший солдат Андрій Тертишний загинув 22 січня 2025 року під час бойових дій у селі Піщане Харківської області.
Заступник начальника Дніпровського локомотивного депо з експлуатації Євген Зуєв відгукується про загиблого колегу як про «людину-позитив»: «Життєлюб, не скиглій, ніколи нічого погано не мав на думці, – розповів він. – Любив футбол, був завзятим уболівальником. Дуже порядна людина і професіонал високого класу. На початку війни, коли йому запропонували військову службу, не зміг відмовитися і пішов захищати свою країну. Був дуже авторитетною й шанованою людиною. У колективі – жалобний настрій від однієї згадки про цю втрату». Дружина Ольга розповіла, що Андрій привернув її увагу своєю добротою та щирістю. Чоловік дуже любив її та доньку Ганну (їй зараз 14 років), своїх батьків та молодшого брата, охоче допомагав усім людям. Любив у вихідний день порибалити з друзями. У людях понад усе цінував щирість і відданість, щоб можна було довіряти один одному безумовно, цілком. Довіра для нього була надзвичайно важливою в стосунках з колегами, друзями та в сім’ї.
У Андрія залишились дружина Ольга, донька Ганна, батьки та молодший брат. Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким.
Колектив Дніпровського локомотивного депо глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Вічна пам'ять і шана нашому колезі та Герою!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.