Ігор ЦВІГУН

Цвігун Ігор Васильович, відданий залізничник із понад 16-річним стажем та мужній воїн-штурмовик, віддав своє життя за незалежність і свободу України 5 липня 2024 року. Його земний шлях обірвався під час виконання бойового завдання поблизу селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Йому було 48 років.

Довгі місяці родина та близькі жили між надією та болем, молячись і чекаючи на диво, проте війна виявилася безжальною, забравши одного з найкращих синів України.

Ігор Васильович пов’язав свою долю із залізничним транспортом наприкінці 2007 року й залишався вірним підприємству протягом усього мирного життя. Працював маляром 3 розряду вагоноскладальної дільниці у виробничий підрозділ «Ремонтне вагонне депо Жмеринка» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». Присвятив магістралі понад 16 років сумлінної праці.

Колеги згадують Ігоря як надзвичайно відповідального працівника та людину з великим, щирим серцем. Він користувався заслуженим авторитетом у трудовому колективі, завжди якісно виконував свої обов'язки та був готовий підставити плече товаришам по службі.

З початком повномасштабного вторгнення Ігор Васильович не зміг залишатися осторонь і вже 27 квітня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Обіймав посаду гранатометника 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти військової частини.

Він свідомо обрав шлях захисника, щодня ризикуючи життям на найважчих ділянках фронту. Для своїх побратимів Ігор став надійним другом і вірним бойовим братом. Свій останній бій він прийняв на Донеччині, до кінця залишаючись відданим військовій присязі та українському народові.

Ігор народився 18 квітня 1976 року в селищі Станіславчик Жмеринського району Вінницької області. У цьому ж селі він прожив усе своє життя. Він був справжнім патріотом своєї малої батьківщини, будував плани на майбутнє, любив свою землю та понад усе цінував затишок рідного дому.

Найбільшою втратою його загибель стала для родини, де він був міцною опорою, захистом і найбільшою гордістю.

Висловлюємо найглибші співчуття дружині Героя — Лілії Миколаївні та його синові Станіславу.

Колектив виробничого підрозділу «Ремонтне вагонне депо Жмеринка» глибоко сумує з приводу цієї непоправної втрати. Ми поділяємо невимовний біль родини та схиляємо голови в глибокій скорботі.

Ім'я Ігоря Цвігуна назавжди вписане в історію нашої громади та залізниці як символ мужності, честі та безмежної любові до України.

Вічна і світла пам’ять Герою!