Іван КАПРАЛЬ

Іван Богданович народився 3 лютого 1996 року у Львові. У цьому старовинному місті минули його дитинство та юність. Він зростав допитливим і чуйним хлопцем, дуже любив читати, мав багато друзів та був надійною опорою і незамінним помічником для своєї матері. Усі, хто знав Івана, згадують його як людину з винятково відкритою душею, щирим серцем та постійною готовністю прийти на допомогу.

Своє майбутнє Іван свідомо пов’язав із залізницею, наполегливо та впевнено крокуючи до професійної вершини. Він пройшов усі ступені профільної освіти: у 2014 році закінчив Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту, у 2017-му — Львівський коледж транспортної інфраструктури ДНУЗТ, а згодом здобув вищу освіту в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна.

Одразу після закінчення університету, 28 червня 2022 року, Іван розпочав свою трудову діяльність. Він прийшов на виробництво монтером колії, але завдяки глибоким знанням, працьовитості та лідерським якостям швидко проявив себе і був переведений на відповідальну посаду шляхового майстра дільниці І групи. Молодий, амбітний та цілеспрямований фахівець мав великі плани на майбутнє та всі перспективи для стрімкого кар’єрного зростання в «залізній родині».

Проте захист рідної країни став для нього найвищим пріоритетом. 28 лютого 2024 року Іван долучився до лав Збройних Сил України. Він мужньо виконував свій військовий обов'язок на найгарячіших ділянках фронту у складі 2-го механізованого батальйону військової частини А0998 (24-та окрема механізована бригада імені короля Данила).

У жовтні 2024 року під час запеклих боїв у районі населеного пункту Часів Яр на Донеччині, підрозділ Івана потрапив під щільний артилерійський обстріл та удари ворожих FPV-дронів. Мати отримала важку звістку про те, що її син зник безвісти. Згодом страшна розлука зледеніла офіційним підтвердженням: вірний військовій присязі, мужньо захищаючи свободу і незалежність України, Іван Капраль загинув у тому бою 8 жовтня 2024 року.

Йому було лише 28 років. Війна забрала талановитого залізничника, прекрасного сина і вірного друга, але вона безсила перед пам’яттю. Вона назавжди збереже Івана таким, яким він був — усміхненим, щирим, мужнім і відданим патріотом із великим серцем.

Залізнична громада та колеги висловлюють найглибші й найщиріші співчуття матері, рідним та близьким Івана Капраля. Ми розділяємо ваш невимовний біль і схиляємо голови у глибокій скорботі перед подвигом молодого Героя. Світла пам’ять про нього житиме вічно.

Вічна пам’ять і шана захиснику України!