КОСТИШАК Василь

У народі таких людей, як начальник станції Радехів Львівської магістралі Василь Костишак, називають «залізними». Праці на залізниці Василь Іванович присвятив усе своє трудове життя – майже 35 років. Після навчання у Львівському технікумі залізничного транспорту він незмінно гартував свій професійний досвід у господарстві руху, пройшовши шлях від чергового до керівника станції. Стимулом для беззастережної відданості роботі був приклад Георгія Кірпи, із яким Василеві Костишаку поталанило спілкуватися особисто. Висока дисципліна, наполегливість та цілеспрямованість – якості, які Василь Іванович перейняв у Георгія Миколайовича, якого заслужено вважав своїм наставником, та передав у професійний спадок уже своєму синові Миколі, який теж обрав залізничний фах.

«Залізним» Василь Костишак був не лише за професією, а й за характером. Тому колеги по роботі поважали і цінували його, як людину, яка повністю віддавала себе справі, він завжди був готовий допомогти та підтримати інших. Сміливий, вірний своїм принципам, умів вести за собою колектив та подавати приклад іншим.

Одним із таких прикладів було його надзвичайне почуття відповідальності не лише за доручену роботу, а й за добробут та благополуччя сім’ї, родини, колективу, громади, рідної землі. Вірний своїм переконанням, Василь Костишак змінив залізничну форму на військову, ставши до лав Збройних Сил України на захист єдності та незалежності країни від хижих ворожих зазіхань.
Під керівництвом старшого сержанта Василя Костишака 2-ге кулеметне відділення взводу 1-го єгерського батальону успішно виконувало складні бойові завдання на гарячих напрямках фронту на Донеччині. 

Наприкінці вересня 2024 року, під час запеклого бою, побратими втратили зв’язок із командиром відділення. Довгих півтора року, поки Василя Костишака вважали безвісти зниклим, у рідних, близьких, друзів та колег жевріла надія, утім, на жаль, на початку березня цього року страшну звістку про загибель Василя Івановича підтвердила експертиза ДНК.

Колектив станції Радехів та колеги по Львівській магістралі висловлюють щирі співчуття родині Василя Івановича. Ми втратили не просто керівника, а вчителя, соратника та справжнього сина України. Його професійний шлях і бойовий подвиг назавжди вписані золотими літерами в історію нашого краю. Світла пам’ять залізній людині з золотим серцем. Спочивай з миром, Командире.