Олександр АНТОНЮК

Олександр народився у Донецьку. Проживав у селі Веселе на Дніпропетровщині. Закінчив Синельниківський професійний ліцей. Працював помічником машиніста електровоза у Синельниківському локомотивному депо.

Мати Тетяна Олександрівна розповідає: «Сашко був правдолюбом, не терпів брехні, а ще – неймовірним чепуруном, любив ідеальну чистоту та охайність. Син був душею компанії. Усі хотіли з ним дружити, бо він – людина-свято, дуже товариський, постійно вигадував то вилазку на природу, то якесь інше заняття». «Учився на слюсаря, але завжди мріяв водити поїзди. Тож став помічником машиніста. Кабіна локомотива й можливість кудись їхати викликали в Саші неприховану радість і задоволення». «У перший день війни мої сини-двійнята Сашко та Сергій обнялися і зі словами: «Ну що, йдемо Батьківщину захищати?» попрямували до військкомату».

Після строкової служби Олександр підписав 5-річний контракт, служив у АТО, воював під Рубіжним.

25 лютого 2022 року був мобілізований, служив у 93 ОМБ «Холодний Яр».

Загинув поблизу Ізюма. Про його загибель матері повідомив побратим.

28-річний головний сержант Олександр Антонюк загинув 19 квітня 2022 року поблизу міста Ізюм Харківської області. Усі його мрії та плани на майбутнє перекреслила війна: він не встиг створити родину, придбати машину та власний будинок, а ще не встиг закінчити курси машиністів, на які пішов у січні 2022 року.

Посмертно був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.

У Олександра залишилась мама.

Колектив Синельниківського локомотивного депо регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» глибоко сумує з приводу втрати свого колеги, головного сержанта Олександра Антонюка. Він був життєрадісним помічником машиніста, душею компанії та ветераном АТО, який з братом-двійнею пішов захищати країну з перших днів повномасштабного вторгнення. Слава Герою, посмертно нагородженому Орденом «За мужність»!