Олександр ПРИХОДЬКО

Олександр Приходько у 2002 році влаштувався до вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. Роботі на залізниці віддав 22 роки життя. Працював оглядачем-ремонтником вагонів.

Зі слів майстра дільниці Руслана Стрельцова, Олександр був безвідмовним, сумлінно виконував свою роботу, йому можна було доручити найвідповідальніші завдання. Колеги нерідко просили в нього не лише професійних, а й життєвих порад.

Оглядач-ремонтник вагонів Олександр Приходько отримав смертельне поранення 15 травня 2024 року унаслідок ракетного обстрілу. 51-річний залізничник був на роботі, працював на території пункту технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол.

Дочка Тетяна згадує батька так: «Він був дуже веселим, компанійським – душа компанії, любив жарти. Завжди охоче відгукувався на прохання допомогти рідним, близьким, колегам. Любив свою роботу, хоч вона була нелегкою, був відданий їй. Батько навчив мене бути сильною, витривалою, готовою до будь-яких несподіванок, стійко переносити випробування, навіть ось такі, як зараз. Цінував людей відкритих, чесних, ерудованих (бо сам дуже любив читати), готових, як і він, безкорисливо допомагати іншим. Швидко знаходив спільну мову з людьми. Удома батько любив готувати. Особливо добре в нього виходили піца й торти. А ще любив робити ремонт, щоб було красиво та комфортно. Мріяв після виходу на пенсію подорожувати Україною, бо замолоду це йому не вдалося».

Вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол тужить з приводу цієї непоправної трагедії та висловлює глибоке співчуття дочці Тетяні і всій родині Олександра Приходька.