Руслан ЧЕРНИШОВ

Чернишов Руслан Валерійович народився 26 квітня 1973 року в селі Суботці, що на Кіровоградщині. Після закінчення місцевої школи навчався столярній справі в одному з профтехучилищ міста Знам’янка.

У 2013 році переїхав до села Судилків. Тут зустрів свою долю – дружину Олену, яка виховувала двох доньок і сина. Чоловік прийняв дітей як рідних. Згодом у подружжя народилася донечка Каріна. Це був другий шлюб Руслана, від першого шлюбу в чоловіка дві дорослі доньки. Він був уважний, люблячий татусь п’ятьох доньок і сина та люблячий дідусь шести внучат.

З липня 2020 року Руслан працював слюсарем-ремонтником дільниці з ремонту механічного устаткування «Ремонтного вагонного депо Шепетівка». Мав стаж роботи на залізниці 4 роки. Де б не працював Руслан, колеги поважали його за відповідальність, чесність, товариськість, за добру вдачу та готовність завжди прийти на допомогу.

Був призваний на військову службу 11.06.2024 року. Упродовж червня – вересня 2024 року проходив навчання військовому ремеслу в Україні, а в жовтні – листопаді був направлений до Франції. Після повернення з-за кордону захищав незалежність та територіальну цілісність рідної країни від російського окупанта на Сході України.

Під час одного з боїв старший навідник мінометного розрахунку мінометного батальйону однієї з військових частин, сержант Чернишов Р. В. героїчно загинув 24 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання зі стримування російської агресії поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області.

Вірний військовій присязі син України, мужній, відважний воїн, вірний побратим у боротьбі за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя.

Поховали Руслана в Судилкові на Хмельниччині з усіма військовими почестями.

Хай земля буде йому пухом, хай пам’ять про нього живе в кожному домі, в кожній вулиці, у серцях тих, хто його знав, і навіть у серцях тих, хто чув про нього вперше.

Спочивай з миром, Руслане Валерійовичу. Вічна слава та шана Герою!