Владислав АРКУШЕНКО

Народився Владислав у Миколаєві. Ріс слухняним та допитливим, захоплювався комп’ютерною технікою. У зовсім юному віці модернізовував домашній комп’ютер. Владислав мріяв закінчити факультет кібернетики та стати програмістом, навчався в університеті у Дніпрі.

Закінчив Миколаївський коледж транспортної інфраструктури Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна. У 2019 році прийшов працювати на залізницю електромонтером з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування 5 розряду на дільниці СЦБ станції Миколаїв–Вантажний. Колеги пригадують: «Владислав був дуже активною молодою людиною, завжди усміхнений та на позитиві».

Владислав Аркушенко не дожив до свого 22-річчя. Він загинув 29 березня 2022 року під час ракетного обстрілу Миколаївської обласної військової адміністрації, коли того трагічного ранку заступив на пост охорони Миколаївської ОВА. Усього того дня загинули майже 40 людей.

Мама Олена Валеріївна розповіла, що син був дуже добрим і чуйним, охоче відгукувався на будь-які прохання. Залізничником став услід за батьком Олександром Олександровичем. У березні 2022 року Владислав був мобілізований. З перших днів ворожого нападу на Україну пішов захищати свою Батьківщину.

Дуже сумує за Владиславом шестирічний братик Матвій. Він пам’ятає, що старший брат часто з ним гуляв, возив на прогулянки, був дуже добрим і люблячим.

У Владислава залишились батьки і брат.

Колектив Миколаївської дистанції сигналізації та зв'язку регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» глибоко сумує з приводу втрати свого молодого колеги, Владислава Аркушенка. Вічна пам'ять світлій і добрій людині!