Володимир ЛИХОВИД

Лиховид Володимир народився у місті Синельникове Дніпропетровської області. Проживав у селищі Старолозоватка цього ж району. З 1 по 7 клас навчався в Раївській школі-інтернаті, а 8-й закінчив у Старолозоватці.

Під час служби в армії Володимир був снайпером, але після травми його комісували. Працював трактористом, а у вересні 2015 року розпочав роботу на залізниці: був монтером колії на Ілларіонівській колійній машинній станції філії «Центр з будівництва та ремонту колії». На залізниці пропрацював близько 7 років.

25 лютого 2022 року він став до лав оборонців нашої Батьківщини. Служив головним сержантом першої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, де проявив себе як справжній лідер, відповідальний і дисциплінований. Його досвід допоміг йому адаптуватися до нових умов і стати підтримкою для побратимів. Володимир ніколи не ховався за спинами інших та до останнього подиху залишався вірним присязі.

48-річний головний сержант Володимир Лиховид загинув 23 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі селища Зарічне Краматорського району Донецької області внаслідок вибухової травми.

Володимир з дитинства був серйозним та відповідальним. Завжди любив усе військове: зброю, гру у «війнушку». Навіть на уроках відволікався і малював танки, літаки та автомати. Але завжди слухав вчителя і міг повторити все сказане. Не цурався будь-якої роботи. Був спокійною, доброзичливою людиною, люблячим сином, порядним сім’янином, відповідальним працівником: він завжди вміло виконував поставлені задачі та підвищував свій професійний рівень, був уважним до деталей. Справжня врівноваженість, доброзичлива щирість і бажання допомогти – саме ці риси робили його особливим, кажуть колеги. Коли настав час діяти, Володимир проявив себе як справжній захисник – хоробрий, незламний, вірний своїй землі.

За час несення служби в лавах ЗСУ Володимир був нагороджений:

Золотим Хрестом;

Відзнакою міністра оборони України «Золотий тризуб»;

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Також мав статус учасника бойових дій.

У загиблого захисника залишилася дружина Олена та батьки.

Колектив Ілларіонівської колійної машинної станції глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Вічна пам'ять і шана нашому колезі та Герою!