Ігор САГАЙДАК
Ігор Анатолійович Сагайдак, майстер «золотих рук» та відважний захисник, чиє життя було взірцем працьовитості та вірності обов’язку, відійшов у Вічність 16 лютого 2026 року. Він зустрів свій 50-річний ювілей на передовій і за кілька днів по тому завершив свій земний шлях, залишившись у пам'яті колег та побратимів як людина честі та незламної волі.
Ігор народився 11 лютого 1976 року в місті Подільськ на Одещині. Його професійний шлях був нерозривно пов’язаний із вогнем та металом — справою, що підкорюється лише сильним духом.
Професійний шлях Ігоря розпочався ще у 1993 році, а з 4 вересня 2000 року він приєднався до великої родини залізничників.Майже 26 років він працював ковалем ручного кування у Подільській дистанції колії регіональної філії «Одеська залізниця».
У колективі його називали справжнім «володарем металу». Керівництво та колеги цінували його за рідкісну в наші часи високу майстерність. Ігор був людиною старої закалки — надійним, сумлінним і надзвичайно відповідальним. Його «золоті руки» підтримували життєдіяльність залізничних артерій країни протягом десятиліть.
З початком повномасштабного вторгнення Ігор Анатолійович, не вагаючись, змінив звичне горно на військову службу. Як справжній патріот, він розумів: його знання та сила потрібні фронту.
Він долучився до окремого ремонтно-відновлювального полку, де його професійні навички стали критично важливими для підтримки боєздатності техніки.
Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші ділянки: від лісів Сумщини та полів Харківщини до степів Херсонщини. Скрізь, де було важко, Ігор виявляв відвагу, стійкість та справжню чоловічу витримку.
Побратими згадують Ігоря як ідеального напарника. Він був компанійським, щирим та завжди готовим поділитися останньою крихтою хліба чи влучним словом підтримки. Для друзів він був не просто колегою, а справжньою опорою.
Найбільшою втратою його загибель стала для родини: у Ігоря залишилися мати, син та брат.
Колектив Подільської дистанції колії АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші співчуття рідним. Ми схиляємо голови перед пам’яттю нашого колеги, чиї руки творили метал, а серце — історію нашої свободи.
Вічна пам’ять і шана Герою Ігорю Сагайдаку!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.