Стелла БАСЕНКО
Басенко Стелла Миколаївна народилась 19 червня 1956 року в чарівному місті нашої України – місті Одеса. Свою трудову діяльність на залізниці розпочала у лютому 2005 року на посаді контролера (перонного) вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці. Працювала на таких посадах, як бригадир (звільнений) підприємств залізничного транспорту 5 розряду, а згодом була переведена на посаду комірника, яку й обіймала до останнього дня. Працювала комірником виробничого підрозділу «Вокзал станції Одеса-Головна» філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця». Віддано пропрацювала понад 20 років.
Життя трагічно обірвалося 30 квітня 2025 року внаслідок удару російських безпілотників, під час чергового обстрілу міста Одеси. У ніч із 30.04.2025 на 01.05.2025 року Стелла Миколаївна знаходилась удома разом із чоловіком та собакою. В результаті атаки сталось пряме влучання саме в їхню квартиру, почалася пожежа.
Стелла Миколаївна віддано пропрацювала в колективі вокзалу станції Одеса-Головна, продемонструвала виняткову відповідальність, принциповість. Вона завжди вирізнялася своєю добротою та щирою турботою про колег та друзів. Її професіоналізм і тепло серця залишать незабутній слід у серцях колег. Колеги пам'ятають Стеллу Миколаївну, хоча ні, просто Стелу, як вона просила її називати, завжди в доброму гуморі, як і личить одеситам, завжди чітко і по ділу, як заведено в залізничників, як відповідальну і дисципліновану працівницю, яка старанно та якісно виконувала свої службові обов'язки. Вона була дбайливою та люблячою мамою, бабусею, дружиною. Працівники виробничого підрозділу «Вокзал станції Одеса-Головна» і не тільки завжди доброзичливо відгукуються про неї. Вона була душею колективу, людина, яка вміла підтримати, вислухати, дати мудру пораду і розрадити у важку хвилину. Стела Миколаївна дуже полюбляла ловити рибу, з нетерпінням очікувала вихідних, щоб вкотре поїхати на риболовлю разом із чоловіком. Ловити полюбляла, але завжди і гадки не допускала, що робити з рибою, бо вона її не їла. Мріяла переїхати на дачу разом із чоловіком та займатись улюбленою справою.
Колектив виробничого підрозділу «Вокзал станції Одеса-Головна» глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Вічна пам'ять і шана нашій колезі.
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.