Віталій ЖИЛА

Жила Віталій Анатолійович народився 17 жовтня 1988 року у селі Синютки Білогірського району Хмельницької області. Походив із родини залізничників. У дитинстві мешкав і зростав у Синютках, любив природу, риболовлю, з друзями грав у футбол. Навчався у Гулівецькій школі, після якої вступив до Козятинського міжрегіонального професійного училища залізничного транспорту. Там він здобув спеціальність чергового по станції.

У 2007 році Віталій відслужив строкову службу в навчальному центрі «Десна». Він сумлінно виконував військовий обов’язок, і ця школа життя додала йому дисципліни та загартувала характер. Повернувшись додому, з 2008 року працював слюсарем з ремонту рухомого складу 5 розряду дільниці контрольного пункту автогальм ремонтного вагонного депо ст. Шепетівка філії «УЗ Вагон-Сервіс» АТ «Укрзалізниця». Залізниці присвятив 16 років.

Коли у лютому 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення, Віталій, не вагаючись, став до лав захисників у складі автомобільного батальйону на Запорізькому напрямку. У 2023 році пройшов підготовку у Великій Британії, згодом повернувся на передову. У січні 2025 року був переведений до окремої механізованої бригади імені короля Данила на посаду водія. Брав участь у боях поблизу населеного пункту Часів Яр на Донеччині.

Востаннє Віталій вийшов на зв’язок із рідними 19 липня 2025 року. Як завжди, аби заспокоїти сім’ю, коротко написав: «Все добре». Того дня, коли разом із побратимами виходили із завдання, їх накрив ворожий обстріл. Від 20 липня Віталія вважали зниклим безвісти. На жаль, дива не сталося й 20 липня 2025 року, внаслідок влучання ворожих FPV дронів під час переміщення автомобілем для проведення зміни розрахунку в Донецькій області, життя Віталія обірвалося.

Незламний дух, відданість справі, любов до Батьківщини — усього цього не змогли зламати ні жорстока війна, ні небезпека, ні страх.

Прощання відбулося 29 вересня 2025 року у місті Шепетівка, на площі Тараса Шевченка. Поховали Віталія на кладовищі у рідному селі Синютки на Хмельниччині, згідно з його волею.

Хай земля буде йому пухом, хай пам’ять про нього живе в кожному домі, у кожній вулиці, у серцях тих, хто його знав, і навіть у серцях тих, хто чув про нього вперше. Вічна слава та шана Герою! Спочивай з миром, Віталіє Анатолійовичу.