Юрій КРИВОВЯЗ

Кривовяз Юрій Григорович, легендарний майстер-вагонник та відважний воїн-доброволець, пішов у Вічність 28 січня 2026 року. Він помер від важких ран, отриманих під час захисту Запорізької області, до останнього подиху залишаючись вірним присязі, побратимам та своїй країні. Йому було 55 років.

Юрій Григорович був людиною виняткового масштабу — і в професії, якій віддав 31 рік, і в житті, де його серця вистачало на кожного.

Майстер «золотих рук» та залізнична гордість
Юрій народився в Кривому Розі і присвятив рідному місту та залізниці все своє трудове життя. Розпочавши у 1991 році помічником складача поїздів, він пройшов усі щаблі професійної майстерності.

Він був старшим оглядачем-ремонтником вагонів найвищого, 6-го розряду. Таких фахівців на пункті технічного обслуговування (ПТО) станції Кривий Ріг-Західний лише п’ятеро.

Очолюючи ПТО та працюючи бригадиром, він ніколи не підвищував голосу. Колеги згадують його як людину рідкісної виваженості: Юрій міг з добрим гумором навчити найскладнішим речам і заспокоїти в найбільш стресовій ситуації.

«Дядько Юра» — ангел-охоронець для побратимів
У березні 2022 року Юрій Григорович пішов на фронт добровольцем. Його досвід та «золоті руки» стали незамінними: як старший водій, він власноруч ремонтував техніку, а як людина — став батьком для молодих солдатів.

У 2024 році Юрій та його побратими тримали оборону на Донецькому напрямку, де точилися важкі бої з ворогом. Вижити в тому пеклі воїнові-залізничнику допомагала маленька іграшкова бджілка – подарунок маленької донечки, який він завжди носив із собою як оберіг. Через дев’ять днів Юрія вивели з позиції для ротації. А жоден з його товаришів, хто залишився там, не вцілів. Юрій згадував полеглих друзів з теплотою та сумом.

Побратими називали його «дядьком Юрою». Він оберігав їх, наче рідних дітей, і навіть у коротких перервах між боями намагався порадувати смачною їжею, щоб хоч на мить повернути відчуття дому.

Найкращий у світі тато й чоловік
Для своєї родини Юрій був всесвітом. Дружина Єлизавета згадує ці роки як найкращі у своєму житті.

«Він був готовий на все заради дітей. Міг здолати 600 кілометрів з фронту лише для того, щоб бодай годину побути з семирічною донечкою на її день народження або відвести її до школи першого вересня».

Юрій мріяв після перемоги повезти маму в подорож Україною, яку він так віддано захищав. На жаль, ця подорож залишилася в його мріях, але його подвиг забезпечив можливість подорожувати мільйонам інших.

У Юрія залишилися мама, дружина та троє дітей: маленька донечка та дорослі син і донька .

Колектив ПТО станції Кривий Ріг-Західний регіональної філії «Придніпровська залізниця» висловлює глибоке співчуття родині. Ми втратили не просто колегу, а професіонала, чиє ім'я стало синонімом надійності. Світла пам’ять про Юрія Григоровича — щиру, стриману та героїчну людину — житиме в наших серцях вічно.

Вічна пам’ять і шана Герою!