Юрій ЛУКАШОВ
Лукашов Юрій Миколайович, висококваліфікований електрозварник та відданий механік-зв’язківець, віддав життя за свободу України. Його серце зупинилося 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Селидове Донецької області. Довгих п’ятнадцять місяців Юрій вважався зниклим безвісти, і лише на початку 2026 року родина отримала офіційне підтвердження найстрашнішої звістки. Герою назавжди залишиться 49 років.
Юрій народився 5 жовтня 1975 року в місті Тростянець. Свою долю він міцно пов’язав із рідним краєм та роботою, що потребує «залізної» витримки та ювелірної точності.
Юрій прийшов на залізницю у травні 2011 року, обравши фах електрозварника ручного зварювання. Протягом 13 років він працював у пункті технічного обслуговування вагонів станції Тростянець-Смородине.
Професіоналізм: Маючи високий 5-й розряд, він був майстром, для якого не існувало занадто складних завдань.
Колеги згадують Юрія як відкриту та щиру людину. Він був тим «центром спокою», до якого завжди зверталися за підтримкою. Його поважали за вміння доводити будь-яку справу до ідеального кінця.
10 червня 2024 року Юрій Миколайович змінив мирну професію на військовий однострій.
Він став механіком радіорелейної станції у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.
На Покровському напрямку — одній із найгарячіших точок фронту — Юрій забезпечував безперебійний зв’язок. Це була критично важлива робота, від якої залежала координація підрозділів та життя сотень побратимів.
23 жовтня 2024 року зв'язок із ним обірвався. Рік і три місяці мати, донька та брат жили між надією та розпачем, молячись про диво. На жаль, підтвердження загибелі стало остаточною крапкою в цій героїчній історії.
Юрій був людиною великого серця, для якого родина була найбільшою цінністю. Його мужність і стійкість стали тим щитом, який він тримав над своїми близькими та всією Україною.
У Юрія Миколайовича залишилися мати, брат та донька.
Колектив «Служби роботи станцій» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з глибоким болем висловлює співчуття рідним. Юрій Лукашов назавжди залишиться в нашій пам’яті як взірець порядності, професіоналізму та незламності духу. Його подвиг не буде забутий.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.
Він був не лише працівником залізниці,
а й мужнім Захисником України.
Людина честі, обов’язку й великого серця.
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться
в наших колективах, у спогадах друзів,
у стукіті коліс, що він колись проводжав у дорогу.
Нехай Господь дарує йому Царство Небесне,
а рідним — сили пережити цю невимовну втрату.
Герої не вмирають.
Вічна пам’ять і шана. 🇺🇦🕯️
На жаль, я не була особисто знайома з ним, але розумію, яку велику втрату понесли рідні, побратими та колеги. Його відданість службі й Україні заслуговує на глибоку повагу.
Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття родині та близьким. Сили вам пережити цю важку втрату.