Юрій ЯСІНСЬКИЙ

Ясінський Юрій Леонідович народився 06 серпня 1994 року у місті Козятин. Після закінчення школи вступив до Козятинського залізничного училища, де набув фах помічника машиніста електровоза. Пішов працювати у локомотивне депо за спеціальністю і паралельно навчався у Київському університеті залізничного транспорту. Він був улюбленцем своєї мами, але важкі випробування випали на його долю: коли йому було 25 років, він втрачає маму, а згодом і батька.

Працював Юрій помічником машиніста електровоза виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця». Стаж роботи на залізниці: 10 років.

З перших днів війни він побачив весь жах і біду, що принесла вона. Перевозив людей, що евакуювались, вантажі. Юрій міг мати бронь, але цей мужній, хоч і молодий чоловік прийняв рішення йти на війну, поставивши всіх перед фактом. 24 березня 2023 року був призваний до Збройних Сил України. Навчався у Великій Британії. Після цього брав участь у бойових діях біля населеного пункту Кринки Херсонської області, де отримав поранення і важку контузію. Після лікування повернувся в стрій. Потім – Покровський напрямок. Півтора року запеклих боїв та випробувань. Пройшов офіцерські курси і отримав звання молодший лейтенант. Він був справжнім командиром. Навіть у відпустці був на зв’язку з побратимами. Коли повертався, привозив все, що замовляли. Не забував і про своїх рідних: вітав їх з Днем Народження, дзвонив вранці і ввечері, якщо була така можливість. Був на зв’язку до останніх годин.

Загинув 19 вересня 2025 року, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, виконуючи обов’язки військової служби поблизу н.п. Криворіжжя Покровського району Донецької області.

Сестра Наталія та її сім’я стали для нього його сім’єю. Особливо він любив своїх племінників Макара та Артема. Приділяв їм весь свій вільний час. Найбільше вони чекали на нього. Виконував всі їхні забаганки, відмови не було ні в чому. Найвірніша людина, з загостреним почуттям справедливості, таким його будуть пам’ятати його рідні та друзі.

У Юрія залишились сестра та племінники. Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким.

Колектив локомотивного депо Козятин глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Вічна пам'ять і шана нашому колезі та герою.