Анатолій ДЕРІЙ

Анатолій народився в місті Кременчук Полтавської області. В локомотивне депо Кременчук прийшов після закінчення Кременчуцького технікуму залізничного транспорту у червні 1992 року помічником машиніста тепловоза, з липня 2001 року був призначений машиністом тепловоза, з лютого 2009 року і до мобілізації працював машиністом електровоза цеху експлуатації виробничого підрозділу «Локомотивне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».  Стаж роботи на залізниці: 32 роки.

З 12 лютого 2024 року Анатолій Анатолійович особисто відмовився від бронювання і пішов добровольцем на захист своєї держави. Служив рядовим у сухопутних військах, завдаючи нищівних ударів окупантам.
Він знаходив час, щоб зустрітися з друзями-залізничниками, розпитував про роботу та ділився фронтовими історіями. Доброзичливий, інтелігентний, працьовитий, любив море, гори, любив Український Крим, де відпочивав кожного року, не гнався за грошима, а просто радувався життю. Мріяв про мирне, щасливе та безтурботне життя своєї родини.

Загинув Анатолій 8 вересня 2024 року, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку.

Колеги по роботі його поважали, згадують грамотним, працьовитим, сумлінним, старанним працівником, роботу якого неодноразово було відмічено керівництвом депо. Анатолія відрізняли глибока скромність, чуйність, бажання допомагати людям.

Мав відзнаку «Ветеран війни».

Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким. У Анатолія залишились батьки, дружина Ірина і двоє синів Максим і Мирослав.

Колектив Локомотивного депо Кременчук глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Вічна пам'ять і шана нашому колезі та герою.