Констянтин МАРКЕВИЧ

Костянтин народився у місті Верхівцеве Дніпропетровської області. Закінчив Дніпропетровський технікум залізничного транспорту за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт вагонів».

15 років пропрацював на залізниці, спочатку був майстром, а потім монтером колії у Верхівцевській дистанції колії.

9 квітня 2019 року Костянтин був мобілізований. Служив старшим водієм 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти.

48-річний Костянтин Маркевич загинув у перший день війни, 24 лютого 2022 року, разом зі своїм колегою Олександром Жаравіним у Генічеську Херсонської області внаслідок влучання ворожого снаряда в БРДМ. У мирному житті обидва залізничники працювали в одному колійному околодку, служили в одному підрозділі.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.

Дружина Ірина пригадує: «Костя був доброю й чесною людиною, різнобічно талановитою. Закінчив музичну школу за класом акордеона, а ще самотужки опанував гру на гітарі, баяні, піаніно та гармошці. Мав чудовий голос і добре співав. Музика й співи лунали не тільки у нас вдома — чоловіка охоче запрошували музикантом та співаком на весілля. У людях понад усе цінував чесність, брехні терпіти не міг. Любив риболовлю, бджільництво, грав у футбол і теніс, зокрема й на залізничних змаганнях».

Свого часу старший син Костянтина Антон підписав контракт на військову службу в ЗСУ в зоні ООС. Батько дуже переживав за нього, і невдовзі пішов слідом зі словами: «Буду поруч, може, врятую від смерті».

Так і сталося. 24 лютого 2022 року Костя зателефонував дружині й коротко сказав: «Бережи дітей». Того ж дня він загинув на очах у сина. Прикривав відхід наших військ, даючи їм необхідний час. Замість Антона сів за кермо броньованої розвідувально-дозорної машини. У БРДМ влучив ворожий снаряд, миттєво підпаливши її. Шансів урятуватися не було.

«Наші діти пишаються батьком. Молодший син успадкував музичний талант Кості, теж навчається в музичній школі. Старший дуже важко переніс утрату батька. Після кількох поранень Антона демобілізували, він проходив тривалу реабілітацію», — розповідає Ірина.

У Костянтина залишились дружина та троє дітей: 27-літній Антон, 26-річна Анастасія й 10-літній Ромчик.

Колектив Верхівцевської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» глибоко сумує з приводу непоправної втрати та висловлює найщиріші співчуття родині Костянтина. Його героїчний вчинок, жертовність та відвага назавжди залишаться взірцем для нас. Світла пам'ять про нашого колегу та Героя житиме вічно.