Юрій СІДЛЕЦЬКИЙ

Юрій Олегович народився в селі Струтинка на Вінниччині, проте більшу частину життя пов’язав із Козятином. Після закінчення 8-го класу він обрав шлях техніка-механіка, здобувши освіту в Калинівському технікумі. Пройшовши строкову службу в армії, Юрій знайшов своє головне професійне покликання на залізниці.

Майже три десятиліття — 29 років трудового стажу — він присвятив локомотивному депо Козятин філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця». Як досвідчений машиніст електровоза, Юрій знав ціну відповідальності та точності, за що користувався глибокою повагою серед колег.

Для Юрія Олеговича родина завжди була на першому місці. Разом із дружиною Світланою він будував дім, сповнений любові та тепла. «По-справжньому добрий чоловік — без гучних слів і показної щедрості», — так згадує про нього кохана дружина.

З народженням сина Юрій став взірцевим батьком: терплячим, уважним, здатним підтримати мудрою порадою чи просто вчасно обійняти. Його тиха доброта і мрія про загальне щастя були тим фундаментом, на якому тримався їхній світ.

Захист Батьківщини став для Юрія свідомим обов'язком. Ще в часи АТО він протягом двох з половиною років боронив східні кордони, за що був нагороджений медаллю.

Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Юрій Олегович не вагався ні хвилини. Вже 26 лютого він був на одній із найскладніших ділянок фронту — під Бахмутом. Навіть після важкої контузії та реабілітації він повернувся до своїх побратимів. Як старший і досвідчений боєць 6-го батальйону територіальної оборони (в/ч А-7048), він став ангелом-охоронцем для молодших солдатів: навчав, прикривав, брав на себе найнебезпечніші завдання.

З глибоким сумом та невимовним болем ми вшановуємо пам’ять справжнього патріота, мужнього воїна та професіонала своєї справи — Юрія Олеговича Сідлецького. Його життя було прикладом честі, а його загибель під Бахмутом стала важкою втратою для родини, громади та всієї України.

24 квітня 2023 року, виконуючи бойове завдання в пекельному Бахмуті, Юрій Сідлецький загинув. Довгі два роки і вісім місяців він вважався зниклим безвісти. Попри надію, яка жевріла в серцях рідних, воїн повернувся «на щиті».

У Юрія залишилися дружина та дитина. Ми схиляємо голови перед подвигом Героя. Його відданість залізниці, безмежна любов до сім'ї та жертовність на полі бою назавжди закарбуються в літописі нашої перемоги.

Вічна слава і світла пам’ять Юрію Олеговичу Сідлецькому! Герої не вмирають!