Оксана СТОРОЖЕНКО

Оксана Стороженко народилась у місті Синельникове Дніпропетровської області. Закінчила Дніпропетровський технікум залізничного транспорту. У 2015 році прийшла працювати на залізницю черговим по будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад Синельниківського локомотивного депо. Місяцем раніше їй виповнилось 40 років.

У колективі, де працювала залізничниця, її завжди пам’ятатимуть усміхненою, привітною, енергійною та відповідальною.

Завідувачка будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад Лідія Коваль зі сльозами на очах пригадує: «Це була людина-сонце. Поріг переступає – і вже посміхається, кожного підбадьорить, заспокоїть, зігріє своїм ясним світлом. Локомотивні бригади, які зупинялися в нас, так і запитували: «А де це наше сонечко, щось не видно сьогодні, мабуть, вихідна?» Дуже охайна – скрізь у неї чистота, аж блищить. Квітник біля входу насадила – око радіє, і жодної бур’янинки. Люди від Оксаниного тепла добрішали, нам її дуже не вистачає».

Голова профспілкової організації Синельниківського локомотивного депо Маргарита Борсук відзначає, що Оксана Стороженко була тендітною, незмінно усміхненою й лагідною, дуже скромною та вихованою: «Уникала будь-яких суперечок, шукала з людьми спільну мову. Дуже любила свою родину, щоразу поспішала додому після роботи, багато часу й сил віддавала своїм хлопцям – чоловікові та синам».

Чоловік Сергій Стороженко, який теж є залізничником та працює у відомчій воєнізованій охороні, ділиться спогадами: «Я познайомився з Оксаною, коли прийшов з армії у відпустку. Зустрілися поглядами, і я відразу зрозумів, що вона – моя доля... Оксана була справжньою душею не тільки нашої родини, але й компанії друзів. Любила щось організувати, придумати... Від дружини просто віяло добротою і теплом. Відмінна господиня, вона не лінувалася готувати родині щось свіженьке... Ще й енергії вистачало на підробіток у місцевій школі, в якій ще до локомотивного депо вона працювала секретаркою». Він додав, що їхній 17-річний син Ілля учиться на бюджеті у Дніпропетровському університеті, а 15-річний син Ваня – невтомний моторчик, душа класу та футбольної команди.

Оксана Стороженко загинула на робочому місці під час ракетної атаки по місту Синельникове 19 квітня 2024 року. Ворог зруйнував Будинок науки та техніки Синельниківського локомотивного депо, в якому жінка працювала.

У Оксани залишилися чоловік Сергій, сини Ілля та Іван.

Колектив Синельниківського локомотивного депо глибоко засмучений трагічною загибеллю Оксани Стороженко. Ми висловлюємо щирі співчуття її чоловікові Сергію та синам Іллі й Івану з приводу цієї невимовної втрати.