Олександр БЕЗРУКОВ

Олександр Безруков народився у м. Синельникове на Дніпропетровщині. У 1994 році прийшов працювати на залізницю помічником машиніста електровоза локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, згодом став машиністом.

4 травня 2022 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив оператором-топогеодезистом артилерійського дивізіону однієї з військових частин ЗСУ.

50-річний Олександр Безруков загинув 17 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Круглєнькоє курської області. Внаслідок артобстрілу боєць отримав множинні травми органів грудної порожнини.

Колега, друг і кум Олександра Валерій Синиця розповідає: «Ми з Сашком були не просто членами однієї локомотивної бригади (він – машиніст, я – його помічник, водили вантажні поїзди до Чаплиного, Запоріжжя тощо), а ніби двома братами, які розуміють один одного з півслова, напівпогляду. Знайомі ще зі школи, де Сашкова мама викладала історію, хоча я на два роки і молодший від нього. Олександр був людиною від Бога: чесний, відповідальний, чуйний до людей, готовий допомогти в будь-якій ситуації – підказати чи просто зробити разом із тобою; безвідмовний, коли б хто не звернувся. Таких, як він, небагато.

Я хрестив Артема, молодшого сина Сашка, часто бував у нього вдома. Олександр усе вмів і робив власними руками. Якось із 25-копійкових монет виклав дерево і цю поробку подарував мені на згадку. Я його часто згадую, без нього – ніби шматок серця мені відірвали. Не забувають про Олександра і деповчани, цікавляться життям родини, пропонують допомогу. На роботі кума дуже поважали, коли загинув, ховали так, як ховають найшановніших людей. Але ж Сашко і був таким: мов зірка, блиснув своїм коротким життям, і згас».

Дружина Олена, яка ніяк не може оговтатись після загибелі чоловіка, крізь сльози стисло схарактеризувала Олександра: «Це найкраща в світі людина, чоловік і батько».

«Був відповідальним, рішучим, впевненим у своїх силах, сміливим та відважним воїном, взірцем для своїх побратимів», – зазначили у Синельниківській міській громаді.

Колектив Локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол висловлює глибокий сум і щирі співчуття родині, друзям та близьким Олександра Безрукова. Ми назавжди збережемо в серцях пам'ять про нашого відданого колегу, який став справжнім Героєм, захищаючи Україну. Вічна слава!