Сергій БОНДАР

Сергій народився у селі Велика Димерка на Київщині. У 2005 році приєднався до залізниці, ставши помічником машиніста електровоза у локомотивному депо Дарниця. Колеги згадують його як завзятого, дисциплінованого та відповідального працівника з чудовим почуттям гумору.

Свій військовий шлях він розпочав ще у 2000-2002 роках строковою службою. У 2015-2016 роках був призваний до лав Збройних Сил України, брав безпосередню участь в АТО як механік-водій БМП на Донеччині. У лютому-березні 2020 року Сергій пройшов підготовку резервістів. З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, він був призваний до 72 ОМБР ім. Чорних Запорожців. Він стояв на захисті Київщини (Мощун, Буча, Ірпінь), а далі – Донеччини. У серпні 2022 року біля Бахмута він отримав бойове поранення, а у лютому 2023 року в районі Вугледара – поранення вдруге. Кожного разу, незважаючи на погіршення стану здоров’я, Сергій повертався до своїх побратимів.

Бондар Сергій Дмитрович, справжній Герой, віддав найдорожче – своє життя, заради миру та свободи нашої країни. Він загинув унаслідок ворожого обстрілу з танку, РСЗВ, артилерії та міномета поблизу н.п. Вугледар, Волноваського району, Донецької області, отримавши травми несумісні з життям.

Він був нагороджений нагрудним знаком «Гвардія» у 2015 році, а Указом Президента України від 25.04.2024 року посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Все своє життя, всі свої досягнення та цілі Сергій пов’язував із сином. Він був найкращим татом, прикладом справжнього мужнього чоловіка, завжди готовим простягнути руку допомоги.

У Сергія залишились батьки, дружина та син.

Колектив виробничого підрозділу локомотивного депо Дарниця АТ «Укрзалізниця» глибоко сумує з приводу непоправної втрати Сергія Бондаря. Вічна пам'ять і шана нашому Герою!