Сергій ДЕРЕВИЦЬКИЙ

Сергій Деревицький народився у [Інформація про місце народження відсутня!!!]. Протягом 25 років працював на залізниці. У 1996 році розпочав помічником машиніста електровоза локомотивного депо ст. Нижньодніпровськ-Вузол. Згодом працював машиністом електровоза, слюсарем з ремонту рухомого складу, оглядачем-ремонтником вагонів 6 розряду. На момент загибелі працював оглядачем-ремонтником вагонів у пункті технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол.

Майстер дільниці Руслан Стрельцов пригадує, що Сергій був дуже надійним та пунктуальним. Не терпів жодних порушень технології виконання робіт, бо розумів, що від цього залежить безпека руху на залізниці. Завдяки професійній майстерності та принциповості Сергію за необхідності доручали виконувати обов’язки старшого оглядача, і він ніколи не підводив.

Сергій Деревицький загинув 15 травня 2024 року унаслідок ракетного обстрілу. Того дня 47-річний залізничник був на роботі, на території пункту технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол.

Дружина Віта пригадує: «Сергій був для мене усім: руками, ногами, очима, бо маю слабке здоров’я. Чуйний, доброзичливий, веселий. Дуже любив дітей (їх у нас двоє) та онуків (теж двійко). Вони його називали улюбленим дідусем. Найбільше цінував у інших чесність. З людьми сходився легко, усім охоче допомагав. На роботі Сергія дуже шанували, був він безвідмовним і дуже відповідальним. У селі завжди багато роботи – город, господарство. Сергій брався за будь-яку справу, бо був дуже роботящим. І плани в нас були: ремонт у хаті зробити, літню кухню нову побудувати, капітально відремонтувати машину. Якби не біда…»

У Сергія залишилися дружина, двоє дітей та двоє онуків.

Колектив експлуатаційного вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол розділяє важке горе родини Сергія Деревицького. Ми висловлюємо щире співчуття дружині, дітям та онукам з приводу цієї трагедії.