Валерій КУЛАК

Валерій Кулак народився у Києві. Після закінчення 8 класів вступив до училища. Далі була строкова служба. Закінчив Харківський електромеханічний технікум, працював в Укртелекомі, здобув вищу освіту у Київському університеті інформаційно-телекомунікаційних технологій. Валерій часто приїздив до рідні у Козятин, де і зустрів свою майбутню дружину. Разом у любові вони виховали своїх синів.

У 2018 році Валерій прийшов працювати на залізницю. Був стрільцем 4 розряду стрілецької команди станції Вінниця філії «Відомча воєнізована охорона», адже за своїм спокійним характером найбільше відповідав професії стрільця.

28 вересня 2022 року Валерій був призваний до лав Збройних Сил України. У березні 2024 року був відправлений на Харківський напрямок, весь цей час перебував під Куп’янськом.

51-річний солдат Валерій Кулак загинув 8 серпня 2024 року у районі населеного пункту Синьківка Харківської області.

Від народження Валерій був шульгою, але колеги по роботі казали про нього, що він має обидві праві руки, адже міг змайструвати будь-що.

«У Валерія позивного не було, ми його називали по імені або “телефоніст”. Він був дуже надійним і ми його поважали. Він усіх проводжав на позиції і всіх зустрічав після боїв», — пригадав командир підрозділу, де служив Валерій.

На хрещення онука Валерій зробив для рідних неочікуваний сюрприз: на три доби приїхав додому, де вперше побачив хлопчика і жартівливо називав його «Пан директор». А далі знову була передова.

Дружина Світлана про свого чоловіка сказала: «Він за 30 років нашого спільного життя сказав мені усе. Не сказав тільки, як мені тепер жити без нього».

Колектив стрілецької команди станції Вінниця філії «Відомча воєнізована охорона» глибоко сумує з приводу непоправної втрати та висловлює щирі співчуття родині та близьким Валерія Кулака. Ми назавжди збережемо світлу пам'ять про нашого мужнього колегу-Героя. Вічна пам'ять і шана!