Василь БАКОЦЬКИЙ

Василь Степанович народився 4 жовтня 1974 року в місті Носівка на Чернігівщині. Його шлях до залізничної родини був зрілим та виваженим: закінчивши Козелецький технікум ветеринарної медицини, він згодом знайшов своє істинне покликання у справі охорони та забезпечення безпеки.

З 2017 року Василь Степанович присвятив себе роботі в АТ «Укрзалізниця». Працюючи стрільцем стрілецької команди станції Київ-Товарний у складі Київського загону відомчої воєнізованої охорони, він пройшов шлях до фахівця 4-го розряду. Колеги згадують його як людину непохитного характеру, але великого і щирого серця. Його відзначали за особливу сумлінність, витримку та людяність. Він був тим надійним вартовим, на чию чесність і принциповість завжди можна було покластися.

З початком повномасштабного вторгнення Василь Степанович без вагань змінив цивільну варту на військовий стрій. Будучи мобілізованим до лав Збройних Сил України, він мужньо виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.

24 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Макіївка на Луганщині Василь Степанович прийняв свій останній бій. Тривалий час він вважався зниклим безвісти, і рідні до останнього плекали надію. Лише 7 квітня 2026 року офіційне підтвердження остаточно засвідчило непоправну втрату для сім'ї та держави.

Василь Степанович був люблячим чоловіком для дружини Тетяни Віталіївни та дбайливим батьком для сина Олександра, для якого він назавжди залишиться взірцем честі та гідності.

Колектив Київського загону відомчої воєнізованої охорони та вся залізнична громада висловлюють найщиріші співчуття родині полеглого Героя. Ми розділяємо ваш біль і схиляємо голови у глибокій скорботі. Світла пам’ять про Василя Степановича, його відвагу та самопожертву назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна пам’ять і шана Герою!