Віктор ВІКТОРОВ

Віктор народився у селі Топила Томаківського району Дніпропетровської області, де змалечку вбирав у себе любов до рідної землі та повагу до праці. Обравши для себе робітничу професію, він успішно закінчив професійно-технічне училище № 78 та здобув спеціальність електрослюсаря. Його руки завжди вміли давати лад складній техніці, а світлий розум допомагав знаходити рішення у будь-яких життєвих викликах.

Бувають люди, чия присутність дарує глибоке відчуття спокою та надійності. Саме таким був Віктор Миколайович Вікторов — чоловік із мужнім серцем, щирою душа та непохитною вірністю своїм принципам. Його передчасний відхід у засвіти став непоправною, болісною втратою для родини, друзів, колег по залізничній родині та всієї України, яку він самовіддано захищав до останнього подиху.

У лютому 2013 року Віктор приєднався до великої родини «Укрзалізниці», ставши невід'ємною частиною Дніпровського загону воєнізованої охорони. Працюючи пожежним пожежного поїзда на станції Запоріжжя, він щодня стояв на варті безпеки людей та інфраструктури. Колеги згадують його не просто як високласного та дисциплінованого фахівця, а насамперед як надзвичайно доброзичливу, врівноважену й цілеспрямовану людину. Віктор був тим надійним плечем, на яке можна було спертися без жодних сумнівів: якщо він брався за справу — вона була зроблена бездоганно, якщо хтось потребував допомоги — він приходив на неї першим.

«Він захищав мирні поїзди на землі, а тепер тримає небо над нами. Його мужність записана у літопис нашої свободи, а доброта — у пам'ять кожного, хто мав честь знати його особисто».

Коли у вересні 2024 року Батьківщина покликала своїх синів на захист, Віктор Миколайович не вагався. Він свідомо і мужньо став до лав Збройних Сил України під час мобілізації, взявши на себе найважчий обов'язок — берегти право нашого народу на життя, свободу та мирне майбутнє на рідній землі.

Останні місяці були сповнені тривожного очікування для всіх, хто його любив. Після втрати зв'язку Віктор вважався зниклим безвісти, і до останньої секунди в серцях рідних і побратимів жила надія на диво. На жаль, офіційне підтвердження принесло невимовний біль. 27 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Дачне Покровського району Донецької області, Віктор Миколайович загинув, до кінця залишаючись вірним Присязі та українському народові.

Найбільшою гордістю, опорою та всесвітом Віктора завжди була його сім'я. У невимовному горі без люблячого чоловіка та турботливого батька залишилися дружина Тетяна та дві дорогі доньки — Дар’я і Маргарита. Його любов продовжуватиметься у їхніх серцях, оберігаючи їх уже з висоти вічності.

Колектив виробничого підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Укрзалізниця» схиляє голови у глибокій скорботі та висловлює найщиріші співчуття родині, близьким, друзям і побратимам нашого Героя.

Світла та вічна пам'ять про Віктора Миколайовича Вікторова житиме в наших серцях. Герої не вмирають!