Віталій ЄВПАК

Євпак Віталій Олександрович народився у с. Юрківка Запорізької області. Закінчив місцеву школу. У травні 2001 року приєднався до залізної родини, ставши водієм, а згодом — стрільцем, пожежним та машиністом насосних установок пожежного поїзда станції Запоріжжя-Ліве виробничого підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця». 20 років життя присвятив залізниці. Колеги пам'ятають його як надійного товариша та справжнього професіонала. Був душею колективу, завжди готовий прийти на допомогу.

З листопада 2020 року Віталій проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Загинув 24 лютого 2022 року, у перший день збройної агресії російської федерації, при виконанні вогневого завдання з ураження противника під час артилерійського обстрілу вогневої позиції батареї на Донеччині.

Як згадує командир батареї, «Віталій був працьовитим та відповідальним військовослужбовцем. На нього завжди можна було покластись. І у той фатальний день, — перший день повномасштабної війни, — завдяки, у тому числі його особистій стійкості, нам вдалося нанести вогневе ураження по ворожій бронетехніці. Та, на жаль, окупанти продовжили рух, і Віталя став першим у списку наших загиблих Героїв...»

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету, Євпак Віталій Олександрович нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким. У Віталія залишились дружина Аліна, дочка Вікторія та син Вадим.

Колектив Дніпровського загону воєнізованої охорони з глибоким сумом схиляє голови перед пам'яттю полеглого воїна. Світлий спомин про мужнього колегу-Героя житиме вічно.