Владислав МАЙБОРОДА

Владислав народився у селі Новотавричеське Оріхівського району Запорізької області. Його шлях у професію був усвідомленим і міцним: закінчивши Дніпропетровський технікум залізничного транспорту, він назавжди пов’язав свою долю зі сталевими магістралями.

Понад 22 роки свого життя Владислав присвятив залізниці. Свою трудову діяльність він розпочав у квітні 2004 року монтером колії 3 розряду в дистанції Запоріжжя-2. Завдяки високій майстерності, відповідальності та лідерським якостям, вже у січні 2011 року він обійняв посаду бригадира (звільненого) з поточного утримання і ремонту колій та штучних споруд 5 розряду Хортицької дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця».

Майстер підрозділу згадує, що попри керівну посаду на папері, Владислав завжди працював нарівні зі своїми хлопцями, ніколи не цурався важкої праці й особисто брався за інструмент, коли цього вимагала справа. Робота бригади була безпосередньо пов'язана з безпекою руху — усуненням дефектів та утриманням штучних споруд, і Владислав виконував її бездоганно. Він виховував у колективі міцну чоловічу дружбу, де всі стояли один за одного горою і були як одна велика родина.

У вересні 2024 року, маючи законне право на бронювання як цінний спеціаліст залізниці, Владислав відмовився залишатися в тилу й пішов до лав Збройних Сил України за покликом серця.

3 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Курахове Покровського району Донецької області зв'язок із воїном обірвався, і він тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише згодом у результаті важкого процесу обміну тілами загиблих із рф, Герой повернувся додому на щиті, до останнього подиху залишившись вірним військовій присязі та українському народові.

У цивільному житті Владислав був спокійною, виваженою та дуже працьовитою людиною. Він не любив шумних компаній, натомість цінував перевірених часом друзів. Мав «золоті руки», чудово розбирався в техніці й постійно дбав про свій автомобіль. У вільні хвилини любив виїхати на риболовлю, а влітку понад усе обожнював відпочивати з рідними біля моря.

У Владислава залишилися батьки, брат Сергій та донька. Його загибель — це невимовний біль для родини та непоправна втрата для «залізної родини».

Колектив Хортицької дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші співчуття рідним і близьким нашого колеги. Ми схиляємо голови перед його мужністю та великою самопожертвою. Світла пам’ять про Владислава назавжди житиме в наших серцях.

Вічна пам’ять нашому Герою!