Володимир АРТЕМОВИЧ

Володимир Артемович народився у селі Нижчі Луб’янки на Тернопіллі. Працювати на залізницю прийшов майже у сорок. Хоча робота у монтера колії нелегка, цей залізничний фах припав Володимиру до душі. Тут, у бригаді 11-го околодку Тернопільської дистанції колії, мабуть, і досі трудився б, якби ворожі полчища не вдерлися на українську землю…

До лав Збройних Сил України Володимира призвали у перший день повномасштабної війни. Отримавши повістку, він одразу вирушив у територіальний центр комплектування, відтоді разом із побратимами самовіддано бився з ворогом, відвойовуючи окуповані території.

«Володимир мав спокійну вдачу, але поряд із тим був наполегливим і завзятим у праці, дбав не лише про результат, але й про порядок на робочому місці, – згадує шляховий майстер 11-го околодку Тернопільської дистанції колії Андрій Базьків. – А в час коротких відпусток із фронту завжди знаходив час, щоб навідатися у дистанцію, привітатися з колегами…»

На жаль, повернутися у свій трудовий колектив йому не судилося. Життєва колія 45-річного Володимира Артемовича обірвалася 4 серпня 2024 року поблизу Новомиколаївки, що на Запоріжжі, внаслідок смертельного поранення під час виконання бойового завдання. У рідний Збараж на Тернопільщині залізничник, воїн, Герой повернувся на щиті.

У Володимира залишилися дружина та батько.

Колектив Тернопільської дистанції колії глибоко засмучений та висловлює щирі співчуття родині та близьким Володимира Артемовича. Світла пам'ять про нашого мужнього колегу, який до останнього подиху боронив рідну землю, буде жити в наших серцях. Герої не вмирають!