Володимир ДАШУТІН

Володимир Дашутін прожив коротке, але надзвичайно гідне, чесне та сповнене глибокого змісту життя. Коли країні загрожувала небезпека, він без вагань обрав шлях захисника, віддавши найдорожче — своє життя — за волю, мир та незалежність України. Він повернувся додому «на щиті», залишивши по собі невимовний біль, але й безмежну гордість за його чин.

Володимир народився у місті Тростянець Сумської області, де змалечку виховувався на принципах честі, порядності та працьовитості. Отримавши професійну освіту, він пов’язав свою долю із залізницею, якій присвятив сім років сумлінної праці.

У локомотивному депо Смородине філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця» Володимир пройшов шлях від слюсаря з ремонту рухомого складу до бездоганного, авторитетного фахівця. Проте для колег він був значно більшим, ніж просто співробітником:

Його щирість, відкритість та позитивна енергія завжди об’єднували людей навколо.

Сильний духом, Володимир ніколи не пасував перед труднощами й завжди був готовий підставити дружнє плече у скрутну хвилину.

Попри важку й відповідальну працю, Володимир глибоко цінував красу життя й кожну його мить.

Його віддушиною була риболовля — час, коли він міг побути наодинці з природою, знайти спокій та відновити сили.

На футбольному полі він демонстрував справжній азарт, жагу до руху та волю до перемоги, активно граючи у футбол.

Він щиро любив життя, мріяв, будував плани на майбутнє і понад усе обожнював свою родину.

У серпні 2019 року, керуючись покликом серця та обов'язком патріота, Володимир підписав контракт і став до лав Збройних Сил України. Він зустрів ворога мужньо і стояв за рідну землю до останнього подиху.

25 січня 2025 року під час виконання надскладного бойового завдання Володимир Дмитрович Дашутін загинув. Довгі півтора року родина, друзі та колеги жили між невідомістю та надією, адже захисник вважався зниклим безвісти. Проте дива не сталося — підтвердилася найстрашніша звістка. Володимир повернувся на рідну землю Героєм, який виконав свій обов'язок до кінця.

«Смерть наздоганяє найкращих. Володимир назавжди залишиться в пам'яті як втілення незламності, щирої української душі та найвищої любові до Батьківщини».

У Володимира залишилася любляча родина, яка була його головним всесвітом: дружина та двоє прекрасних дітей — син Олександр та донька Поліна. Жодні слова не зможуть загоїти цю рану, але пам'ять про батька-Героя житиме в його дітях.

Уся громада, колектив локомотивного депо Смородине та побратими схиляють голови у глибокій скорботі.

Вічна пам’ять і слава Воїну, залізничнику та Герою!