Володимир ОКУНЕНКО

Володимир народився у с. Пантаївці, виріс у с. Диківка Кіровоградської області. Здобув освіту слюсаря з ремонту рухомого складу. Працював на залізниці помічником машиніста (раніше — слюсарем і машиністом крана) у Локомотивному депо Знам’янка.

У березні 2022 року, попри те, що був заброньований, добровільно приєднався до лав ЗСУ. Служив у складі 4-го окремого танкового батальйону резерву, брав участь у визволенні Балаклії та Ізюма. Загинув, коли разом із побратимами вантажив пошкоджену техніку для ремонту.

Володимир був сміливим, з активною життєвою позицією, добрим та роботящим чоловіком. Він мріяв про Перемогу та відпочинок на морі з сім’єю, а також планував майбутнє з коханою дружиною. Дружина Дар’я згадує, що вони офіційно одружилися у травні 2022 року, вже після того, як він пішов на війну.

Життя 30-річного Володимира Окуненка обірвала ворожа ракета 26 вересня 2022 року у місті Первомайськ Харківської області, коли він виконував бойове завдання.

У Володимира залишилися дружина Дар’я і син Матвій.

Колектив Локомотивного депо Знам’янка АТ «Укрзалізниця» з невимовним болем вшановує пам'ять свого колеги. Помічник машиніста, який добровільно пішов на фронт, попри бронювання, і брав участь у визволенні Слобожанщини, трагічно загинув від ворожої ракети. Його сміливість, активна позиція та нездійсненні мрії про сімейне щастя — це незгасний біль для всієї залізничної родини. Вічна пам'ять Герою!