Юрій ХОМУТОВ
Юрій Хомутов народився та проживав у місті Красний Лиман Донецької області. Закінчив Слов’янський технікум залізничного транспорту за спеціальністю «Енергопостачання та енергетичне господарство». Працював у Лиманській дистанції електропостачання регіональної філії «Донецька залізниця». Роботі на залізниці присвятив 42 роки.
З перших днів повномасштабного вторгнення, з лютого по травень 2022 року, Юрій добровільно вступив до лав Збройних Сил України, мав військове звання солдат.
62-річний Юрій Хомутов загинув 28 лютого 2025 року у місті Лиман в результаті влучання ворожого дрону «молнія», коли їхав вулицею на велосипеді.
Знайомі розповідають, що Юрій був людиною, яка любила свою роботу та колектив і завжди добросовісно виконувала посадові обов’язки. Він був кваліфікованим спеціалістом, залюбки ділився своїм досвідом з молодими колегами, ніколи не відмовляв у допомозі. В колективі користувався повагою та авторитетом. Був майстром на всі руки і у вільний від роботи час любив працювати з деревом. У руках Юрія з легкістю народжувалися полички, стільці, двері, вікна та багато чого іншого. Для душі він висаджував фруктові дерева, виноград, але найбільше любив троянди. А ще дуже любив собак та дбав про них, а вони натомість дарували йому свою любов та відданість. «Коли в нашу країну прийшла війна, Юрій Олексійович довго не вагався, вступив на службу до Збройних Сил України. Він завжди казав: «хто, як що не я? Я там потрібен зараз більше». Це був справжній патріот України. Друзі та колеги знали Юрія Олексійовича як професіонала з великої літери, талановиту та надзвичайно працьовиту людину. Він завжди залишиться в наших серцях та пам'яті», – висловилися колеги.
У Юрія залишилися дорослі діти: син, який теж захищає країну, та донька. Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким.
Колектив Лиманської дистанції електропостачання регіональної філії «Донецька залізниця» глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Вічна пам'ять і шана нашому колезі.
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.