Всі спогади

Анна Сергіївна людина з великої літери, неможливо повірити, неможливо прийняти втрату такої неймовірної людини. Під своїм крилом вона виховала не одне покоління! Наша друга мама, наша підтримка, наше все.
Люблю і сумую.
Дуже Вас не вистачає, наша люба...

З Василем Скрипніченком працювали разом з 2008 року. Він був щирою ,сміливою та відважною людиною.В нашій пам'яті Василь назавжди залишиться добрим товаришем, доброзичливим колегою,надійним порадником.Світла та вічна пам'ять Герою.

С В'ячеславом Майдановичем ми працювали разом ще до повномасштабної російської агресії, у Маріупольській команді ВОХР. Він завжди був відповідальним працівником, сумлінно ставився до виконання обов'язків, але водночас відкритою та щирою, простою людиною. З ним було спокійно та комфортно працювати разом, бо я був впевнений, що Слава не підведе. З ним також було цікаво спілкуватись, бо він був різноманітно розвиненим, мав свої погляди і ми часто обговорювали події в країні та в мирі.Слава був патріотом України, ще з14 року засуджував гібридну агресію Росії .Патріотами виховав і дітей, дочка навчалась у вищі,син його служив у лавах Національної поліції України та після початку повномасштабної агресії остався верін довгу та присязі. В'ячеслав з родиною знайшов змогу у березні 2022гороку, під обстрілами виїхати з охопленого полум'ям Маріуполя та добратись до істаКропівницький, де долучився до складу команди 2 з охорони важливого об'єкту . Ось така зла іронія долі - виїхав під носом у окупантів , різикуя життям, на розбитий машині, але на жаль, ворожа російська ракета обірвала його життя вже прямо на робочому місці, на посту під час виконання обов'язків 23 липня 2022р. Тому і урну с прахом В'ячеслава його син захоронив на Дальневосточному кладовищі у м Кропівницькоий. Вічна шана Героям!

Він був тим прикладом чоловіка, батька, друга і просто товариша, який умів дарувати тепло, об’єднувати людей і робити світ довкола світлішим. Його щирість торкалася душі, його підтримка додавала сил, а поруч із ним завжди ставало спокійніше й тепліше. Він залишив по собі не просто спогади — він залишив частинку свого доброго серця в кожному, хто його знав.

Коли він був присутній на батьківських зборах, я була впевнена, що буде весело, по-сімейному затишно і легко. Він умів розрядити будь-яку напружену ситуацію, підтримати жартом, додати тепла навіть у найзвичайнішу розмову.