Людмила СУПРУНОВА

Людмила присвятила залізниці половину свого життя, працюючи робітником виробничих лазень господарської дільниці Слов’янського локомотивного депо.

Після закінчення Слов’янського технікуму в 2002 році прийшла працювати до локомотивного депо Слов’янськ. Тут працювали і батьки Людмили – Олександр Дмитрович та Любов Володимирівна Рештак. 

Колеги згадують Людмилу як працьовиту, порядну людину, яка сумлінно виконувала свої професійні обов'язки. Вона була веселою, світлою, цікавою, з почуттям гумору, з нею було легко спілкуватися та працювати, завжди могла прийти на допомогу. Сім'я та друзі підкреслюють її доброту. Вона була гарною господинею та дбайливою мамою. Любила готувати, наводити чистоту, збирати в лісі гриби, піклуватися про свою родину.

Життя 42-річної Людмили Супрунової трагічно обірвалося 6 грудня 2025 року, внаслідок атаки шахеду, у власному будинку в м. Слов’янськ 

Донецької області пізно ввечері. Будинок  та автомобіль на подвір’ї було повністю зруйновано, дивом залишились живими чоловік та молодший син. Тепер вони потребують житла та побутових речей.

У Людмили залишилися чоловік Олександр 1982 р.н. та двоє синів – старший Руслан 22 років та молодший Єгор 15 років, якого внаслідок удару було поранено (забій грудної клітини).   

Колектив Слов’янського локомотивного депо філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця» із невимовною скорботою вшановує пам'ять Людмили Супрунової та висловлює співчуття родині загиблої.