Василь УТЧЕНКО

Колектив моторвагонного депо Фастів-1 та вся залізнична родина схиляють голови у глибокій скорботі. Ми втратили щирого колегу, талановиту людину та відважного воїна, який віддав життя за вільну Україну.

Василь народився на Житомирщині, у селі Лебединці. Після навчання у Козятинському вищому професійному училищі залізничного транспорту він розпочав свій трудовий шлях, який тривав 18 років.
Працюючи слюсарем з ремонту рухомого складу 3 розряду в депо Фастів-1, він став справжньою душею колективу. Колеги пам'ятають його як:

Професіонала: завзятого, дисциплінованого та надзвичайно відповідального працівника.

Особистість: людину з чудовим почуттям гумору, яка завжди випромінювала доброзичливість. Він завжди був готовий прийти на допомогу кожному, хто цього потребував.

20 січня 2023 року Василь став до лав Збройних Сил України. Служба у штурмових військах вимагала надзвичайної хоробрості, і він став прикладом відданості для своїх побратимів. Василь мужньо давав відсіч окупантам, вірячи, що його державний обов'язок — зробити Україну сильною та вільною.

30 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Відрадне на Дніпропетровщині Василь Утченко загинув. Він до останнього подиху боронив волю своєї країни.

Поза роботою та службою Василь Васильович мав особливе захоплення — різьблення по дереву. Він мав багато планів на майбутнє та вірив у перемогу світла над темрявою.

Висловлюємо найщиріші співчуття мамі Зої, братам Олегу, Сергію, Олександру та сестрі Наталії. Ми поділяємо ваш біль через втрату люблячого сина та брата.

«Його руки вміли творити красу з дерева та лагодити складні машини, а серце знало лише одну мову — мову любові до Батьківщини».

Вічна пам’ять і шана нашому колезі та Герою! Його ім'я назавжди залишиться в серцях залізничної родини.