Максим МАЖАРА

Максим народився у селищі міського типу Немішаєве на Київщині. У 2011 році приєднався до залізної родини, ставши складачем поїздів, у 2016 році – черговим по залізничній станції Грушки регіональної філії «Південно-Західна залізниця». 17 років присвятив залізничній справі.

Колеги згадують його як доброго, відповідального, урівноваженого, рішучого, працьовитого. У колективі його поважали за професіоналізм, відповідальність та людяність. Його присутність завжди додавала впевненість, а підтримка – віри у спільну справу.

З 2 березня 2022 року Максим став до лав Збройних Сил України. Служив в окремій бригаді охорони Генерального штабу ЗСУ, був справжнім воїном — відданим присязі, вірним товаришем, незламним у боротьбі за свободу й незалежність України. У строю тримався гідно, ніколи не відступав перед труднощами і до останнього залишався на передовій.

Загинув Максим 21 червня 2024 року, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, під час обстрілу на Донеччині.

Брати про Максима: «Він ніколи не шукав легких шляхів і завжди йшов туди, де було найважче». Друзі про загиблого: «Рішучий, працьовитий, девіз його життя: «Воюємо, щоб жити»».

Жив мріями про мирне життя. Про сім’ю, дім, у якому звучить дитячий сміх.

У Максима залишилась донька та двоє братів.

Колектив залізничної станції Грушки глибоко сумує з приводу непоправної втрати та висловлює щирі співчуття доньці, братам, родині та близьким Максима. Наш колега, який прожив своє життя під девізом «Воюємо, щоб жити», був справжнім взірцем професіоналізму та мужності, завжди йшов туди, де було найважче. Вічна пам'ять і честь нашому Герою!