Петро ХОМИЧ

Петро Хомич народився у селі Колки на Рівненщині. У 2019 році прийшов працювати на залізницю монтером колії Рівненської колійної машинної станції філії «Центр з будівництва та ремонту колії». Війна застала його в Центрі професійного розвитку персоналу Укрзалізниці у місті Золотоноша, де він навчався на курсах машиністів залізнично-будівельних машин укладальників широкої колії. 24 лютого 2022 року усі виїжджали із Золотоноші, а Петро залишився, адже приїхав здобути нову професію і ще не встиг виконати завдання викладача – підготувати конспекти. Таким він був відповідальним і вимогливим до себе.

26 лютого 2024 року Петро був увільнений в ЗСУ. 2 червня цього ж року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Уманське Донецької області отримав мінно-вибухову травму голови. Врятувати Петра, на жаль, не вдалося, він помер у Вінницькій лікарні ім. акад. О. І. Ющенка.

Солдат Петро Хомич помер від поранень 11 червня 2024 року. Він місяць не дожив до свого 29-річчя.

Знайомі розповідають, що Петро був дуже цілеспрямований і мав великі плани на майбутнє. Був людяний, з великим добрим серцем, в якому вистачало любові для усіх, усім прагнув допомогти. У вільний час Петро відвідував храм, брав участь у богослужіннях, мріяв подарувати храму цінну ікону. Планував одружитися, тому розпочав удома ремонт. Хотів придбати автомобіль з салону, щоб пахнув фарбою.

У Петра залишилася хвора на онкологію мама, батько, який працює у Рівненській колійній машинній станції, і брат-близнюк Павло, який з 2014 року також служить в ЗСУ.

Колектив Рівненської колійної машинної станції глибоко сумує з приводу непоправної втрати та висловлює щирі співчуття матері, батькові, брату, родині та близьким солдата Петра Хомича.