Василь МОРОЗОВ

Василь Анатолійович народився 11 вересня 1975 року у місті Донецьк. Своє професійне покликання він знайшов замолоду і назавжди пов'язав долю зі сталевими коліями. У 1997 році він прийшов до локомотивного депо Знам’янка помічником машиніста електровоза. Завдяки високій відповідальності, глибоким знанням та професійному зростанню вже у 2001 році Василь Анатолійович посів місце за пультами керування локомотива, ставши машиністом електровоза цеху експлуатації виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам’янка» філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця».

Майже три десятиліття — 28 років — Василь Анатолійович бездоганно віддав залізничному транспорту. Колеги та керівництво знали його як винятково сумлінного, висококласного та надійного фахівця. У депо його цінували за щирість, доброзичливість і готовність завжди підставити плече, підтримати порадою чи розділити відповідальність у складних рейсах. Його людяність, відданість своїй справі та висока робоча культура стали прикладом для багатьох поколінь молодих залізничників.

13 серпня 2026 року під час виконання службових обов'язків в Одеській області життя Василя Анатолійовича трагічно обірвалося внаслідок ворожого обстрілу — влучання реактивного БПЛА по станції Буялик. Він загинув на робочому місці, до останнього подиху залишаючись вірним своїй професії та країні.

У Василя Анатолійовича залишилася любляча родина, яка була його головною опорою та гордістю: дружина Олена та дві доньки — Євгенія й Вероніка.

Колектив виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам’янка» АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші та найщиріші співчуття дружині Олені, донькам Євгенії та Вероніці, усім рідним і близьким Василя Морозова. Ми розділяємо цей невимовний біль і схиляємо голови у глибокій скорботі. Світла пам'ять про Героя праці та відданого залізничника назавжди житиме в наших серцях.

Вічна пам'ять нашому Герою залізничнику.