Олександр ЧЕРНИШОВ
Олександр народився в місті Грозний, проте майже все своє життя присвятив Україні, яку вважав рідним домом. Протягом довгих років він жив і працював у Попасній на Луганщині, а після ворожої окупації рідного міста разом із родиною знайшов прихисток у Дніпрі. Попри всі випробування доля привела його до лав «залізної родини», де він знайшов своє покликання та став надійним фахівцем.
На залізниці Олександр працював понад 26 років. У 2020 році він розпочав свій шлях теслярем 5 розряду, а у 2024-му приєднався до колективу структурного підрозділу «Дніпровський мостобудівельний поїзд» філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій. Колеги пам’ятають його як справжнього професіонала, людину з щирим серцем і відкритою душею. Він був тим надійним товаришем, на якого можна було покластися у найскладніших робочих ситуаціях.
17 січня 2026 року Олександр став на захист України, приєднавшись до лав Збройних Сил. Служба в інженерних військах вимагала не лише мужності, а й високої професійної майстерності, яку він щодня демонстрував на передовій. Для своїх побратимів він був прикладом хоробрості, відданості та непохитної віри в перемогу.
Життя Героя обірвалося 5 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Слов’янка на Дніпровському напрямку. Олександр до останнього подиху боронив суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, залишившись вірним сином своєї країни.
У Олександра залишилися дружина та донька. Сім’я втратила люблячого чоловіка та батька, а залізниця — досвідченого майстра та великого патріота.
Колектив «Дніпровського мостобудівельного поїзда» філії «Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд» АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші співчуття родині полеглого захисника. Ми схиляємо голови перед мужністю та самопожертвою нашого колеги. Світла пам’ять про Олександра назавжди житиме в наших серцях.
Вічна пам’ять і шана нашому Герою!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.