Антон КАШПІРЕВИЧ

Антон КАШПІРЕВИЧ

Моторвагонне депо Христинівка
07.06.1997 – 12.05.2026

Антон Кашпіревич прожив коротке, але надзвичайно гідне, чесне та сповнене глибокого змісту життя. Він був людиною праці, надійним другом, люблячим онуком та братом, а у вирішальний для країни час став на її захист, віддавши найдорожче — своє життя — за волю та незалежність України.

Антон народився у місті Христинівка на Черкащині. Змалечку він виховувався на принципах честі та працьовитості. Отримавши освіту в «Одеському центрі професійно-технічної освіти» у 2019 році, він повернувся до рідного міста і пов'язав свою долю із залізницею.

Шість років свого життя Антон присвятив роботі в моторвагонному депо Христинівка філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця». Розпочавши свій шлях токарем 3-го розряду, завдяки своїй наполегливості, професіоналізму та бажанню розвиватися, він здобув високу кваліфікацію токаря 5-го розряду.

Для колег Антон був не просто бездоганним фахівцем, а справжньою душею колективу. Його пам’ятають як сильну духом людину, яка ніколи не схиляла голови перед труднощами, завжди була готова прийти на допомогу та підставити дружнє плече. Він був надійним товаришем, чия щирість та енергія об'єднували людей навколо.

Попри важку працю, Антон умів цінувати красу життя. У вільний час він захоплювався риболовлею, де знаходив спокій наодинці з природою, та активно грав у теніс, демонструючи азарт і жагу до руху. Він мріяв, будував плани на майбутнє, любив життя і свою родину.

27 червня 2025 року Антон Кашпіревич був мобілізований до лав Збройних Сил України. Як справжній патріот, він без вагань став на захист рідної землі.

12 травня 2026 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Василівська Пустош Краматорського району Донецької області, воїн загинув. Його життя обірвалося у віці 29 років — у самому розквіті сил, всього через п'ять днів після його останнього дня народження.

У Антона залишилися люблячі бабуся та сестра. Смерть молодого, талановитого і відважного чоловіка — це невимовний біль та непоправна втрата для його родини, друзів і всього колективу моторвагонного депо Христинівка.

Колеги та близькі глибоко сумують і схиляють голови у скорботі. Антон Кашпіревич назавжди залишиться в наших серцях як приклад незламності, щирої душі та високого патріотизму.

Вічна пам’ять Воїну, залізничнику та Герою! Світла пам'ять твоєму земному шляху, Антоне.

Запали вогонь пам’яті

Свічка памʼяті Свічка памʼяті

Поділіться спогадом

Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.

Інші герої меморіалу
До меморіалу
Віталій НАТАЛЬЧЕНКО
Черговий по залізничній станції Дарниця
Віталій НАТАЛЬЧЕНКО
29.08.1975 – 23.09.2026
Віталій СТРУКОВ
Монтер колії 4 розряду виробничий підрозділ Київська дистанція колії
Віталій СТРУКОВ
06.09.1972 – 20.09.2026
Віктор ЛАЗАРЕНКО
Виробничий підрозділ "Служба роботи станцій"
Віктор ЛАЗАРЕНКО
14.08.1974 – 12.09.2026
Олександр АГАНІН
Виробничо-технологічний підрозділ «Станція Краматорськ»
Олександр АГАНІН
16.11.1982 – 10.09.2026
Людмила ОСИПОВА
Відзнака Залізний на небі
Виробничо-структурний підрозділ «Дніпровське моторвагонне депо»
Людмила ОСИПОВА
23.07.1961 – 08.09.2026
Олександр ЧЕРНОСМАГА
Виробничий підрозділ "Конотопська дистанція сигналізації та зв’язку"
Олександр ЧЕРНОСМАГА
23.01.1980 – 06.09.2026
Володимир ГУБСЬКИЙ
Відзнака Залізний на небі
Виробничий підрозділ «Локомотивне депо Дарниця»
Володимир ГУБСЬКИЙ
14.03.1995 – 06.09.2026
Олександр БІЛОБЛОВСЬКИЙ
Відзнака Залізний на небі
Виробничий підрозділ "Дарницька дистанція сигналізації"
Олександр БІЛОБЛОВСЬКИЙ
13.04.1973 – 01.09.2026
Олександр ЧУМАК
Відзнака Залізний на небі
Виробничий підрозділ «Локомотивне депо Дарниця»
Олександр ЧУМАК
16.10.1976 – 01.09.2026
Родіон ГЛУХЕНЬКИЙ
Відзнака Залізний на небі
Виробничий підрозділ «Локомотивне депо Дарниця»
Родіон ГЛУХЕНЬКИЙ
21.03.2003 – 01.09.2026