Сергій СТАНЕВИЧ

Станевич Сергій Сергійович, машиніст електропоїзда моторвагонного депо Здолбунів, трагічно загинув 13 травня 2026 року. Його життя обірвалося на 43-му році через підступний ворожий обстріл залізничної інфраструктури міста, якому він присвятив усе своє професійне життя. Сергій був одним із тих «залізних героїв», які в найважчі часи забезпечували рух країни та рятували людські життя.

Сергій народився 16 березня 1983 року в місті Здолбунів Рівненської області. Залізниця стала для нього не просто роботою, а справжньою сімейною справою та покликанням, якому він віддав 27 років сумлінної праці. Машиністом електропоїзда цеху «дільниця експлуатації локомотивів», у виробничому структурному підрозділ «Моторвагонне депо Здолбунів» філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця». 

На початку повномасштабного вторгнення, коли мільйони українців шукали порятунку, Сергій Сергійович виявив справжню відвагу та патріотизм. Він неодноразово здійснював евакуаційні рейси поїздами приміського сполучення, вивозячи людей із небезпечних зон. Його рішучість і відвага у ті дні допомогли врятувати сотні родин.

13 травня 2026 року став чорним днем для всього Здолбунівського залізничного вузла. Сергій рухався на велосипеді повз неексплуатовану будівлю, розташовану на пероні залізничного вокзалу станції Здолбунів. Саме в цей момент відбулося пряме влучання ворожого БПЛА типу «Shahed» у споруду. Внаслідок вибуху та руйнування конструкцій Сергій отримав численні осколкові поранення, які виявилися несумісними з життям. Ворог забрав життя залізничника на його рідній станції.

Сергій Сергійович належав до міцної залізничної родини. Його матір — Тетяна Станевич — є шанованою пенсіонеркою моторвагонного депо Здолбунів, де протягом багатьох років працювала старшим інспектором з кадрів. Сергій продовжив цей шлях, ставши гордістю підприємства.

Керівництво депо цінувало Сергія як висококваліфікованого робітника, який ніколи не боявся труднощів і брався за найскладніші завдання. Друзі згадують його як надзвичайно доброзичливу, комунікабельну, ввічливу та рішучу людину. Він був патріотом України, вірним товаришем, на чиє плече можна було спиратися без вагань.

Поза роботою Сергій був люблячим сином і прекрасним батьком — великою розрадою та гордістю його життя були троє доньок, які тепер залишилися без батьківської опори й тепла.

Колектив виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Здолбунів» та вся залізнична спільнота висловлюють найглибші співчуття матері Тетяні, донькам та усім близьким Сергія Станевича. Ми поділяємо цей невимовний біль від непоправної втрати.

Його подвиг під час евакуаційних рейсів, його відданість залізниці та щире серце назавжди залишаться в пам'яті тих, хто працював поруч і кого він рятував.

Вічна та світла пам'ять Сергію Сергійовичу Станевичу. Назавжди в наших серцях.