Олександр ІВАНЧЕНКО

Вранці 7 жовтня 2026 року російські війська завдали масованого ракетного удару по місту Прилуки на Чернігівщині. Ворожа ракета влучила в житловий будинок, одночасно обірвавши життя залізничника Олександра Сергійовича Іванченка та його рідних. Ця підступна атака стала невимовним болем для всього залізничного колективу Полтавщини та Чернігівщини.

Олександр народився 27 червня 1987 року в селі Бурімка Ічнянського району Чернігівської області. Своє трудове життя зі сталевими магістралями він пов'язав у червні 2007 року, розпочавши працю помічником машиніста тепловоза в локомотивному депо Гребінка. З червня 2015 року Олександр став частиною колективу моторвагонного депо Полтава філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», де пройшов шлях до машиніста дизель-поїзда цеху експлуатації Оборотного депо Гребінка (РПЧ-12).

За майже два десятиліття праці на залізниці Олександр Сергійович став винятковим професіоналом. У депо про нього казали, що він належить до тих рідкісних людей, чиї руки вміли «говорити» з технікою. Його стихією був рух — механіка, автомобілі, гул мотора та бездоганна робота складних систем. У пам’яті колег Олександр назавжди залишиться надзвичайно чуйною, спокійною, урівноваженою та доброзичливою людиною, яка понад усе цінувала справедливість і відповідальність.

У цивільному житті він безмежно любив свою родину та мрівав разом із найріднішими мандрувати світлими шляхами. Трагічний ранок 7 жовтня жорстоко забрав ці мрії, залишивши глибоку рану в серцях усіх, хто його знав.

У полеглого залізничника залишилися мати Марія, брати Віталій та Сергій і сестра Тетяна.

Колектив моторвагонного депо Полтава та філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» з глибоким сумом і невимовним болем розділяє горе цієї непоправної втрати та висловлює щирі співчуття матері, братам, сестрі та близьким Олександра Іванченка. Світла пам’ять про його щиру душу, золоті руки, відданість залізничній справі та любов до життя назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна та світла пам’ять!