Максим ДЯЧЕНКО

1 жовтня 2026 року в лікарні обірвалося життя 21-річного залізничника Максима Андрійовича Дяченка. Отримавши тяжкі поранення під час підступної ворожої атаки на Київ 25 вересня, він декілька днів мужньо боровся за життя, але лікарі виявилися безсилими проти важкості травм.

Максим народився 29 листопада 2004 року в селі Нова Басань Ніжинського району на Чернігівщині. У січні 2025 року він долучився до великої залізничної родини, розпочавши працювати машиністом насосних установок пожежного поїзда на станції Київ-Товарний виробничого підрозділу «Київський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Укрзалізниця».

За один рік і вісім місяців на посаді Максим зарекомендував себе надзвичайно сумлінним, зібраним та відповідальним фахівцем, чий підрозділ щомиті перебував у готовності ліквідовувати надзвичайні ситуації та рятувати залізничну інфраструктуру.

У цивільному житті Максим був світлою, доброю та життєрадісною людиною. Він безмежно любив подорожувати, цінував кожну хвилину, проведену з рідними, і завжди залюбки допомагав вітчиму Сергію дбати про родинний сад. Попереду на нього чекав великий життєвий шлях, повний мрій, великих планів та щасливих митей, які жорстоко перервала війна...

У полеглого залізничника залишилися батьки та сестра.

Колектив Київського загону воєнізованої охорони філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Укрзалізниця» розділяє невимовний біль цієї трагедії та висловлює глибокі, щирі співчуття батькам, сестрі, близьким і друзям Максима Дяченка. Світлий, добрий і чистий спогад про Максима назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав.

Вічна та світла пам’ять!