Сергій ШИШКІН
Залізниця втратила одного зі своїх найвідданіших майстрів, а Україна — героїчного захисника, чия мужність була відзначена на найвищому рівні. Сергій народився 8 липня 1974 року в Мелітополі. Обравши шлях залізничника, він закінчив Сімферопольський технікум залізничного транспорту, здобувши кваліфікацію техніка-колійника.
Понад 33 роки свого життя Сергій присвятив магістралям. Його трудовий шлях розпочався у грудні 1992 року в Мелітопольській дистанції колії. За три десятиліття він пройшов усі щаблі професійної майстерності: від монтера колії до звільненого бригадира та шляхового майстра. З 2011 року він працював у Мелітопольській колійній машинній станції, де з квітня 2016 року обіймав посаду майстра шляхового. Колеги пам'ятають його як вольового, вимогливого до себе спеціаліста та надзвичайно досвідченого професіонала. У колективі він був надійним другом і доброзичливою людиною, на чиє слово завжди можна було покластися.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій став на захист суверенітету нашої держави. Його відвага та військова майстерність були неодноразово відзначені командуванням. Він був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та двічі удостоєний почесного нагрудного знака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» — нагороди, що вручається за успішне виконання бойових завдань та виявлену особисту мужність.
Життя Героя обірвалося 17 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Великомихайлівка на Дніпропетровщині. Сергій до останнього подиху залишався вірним присязі та своїй країні.
Поза службою він був люблячим чоловіком і батьком, який весь вільний час присвячував родині. У Сергія залишилися дружина та дві доньки.
Колектив Мелітопольської колійної машинної станції АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші співчуття родині та близьким нашого колеги. Ми схиляємо голови перед великим подвигом і світлою пам’яттю людини, яка присвятила життя творенню та захисту України.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.