Яна ШПАКОВА

29 жовтня, внаслідок російського удару по залізничному вокзалу Дніпра загинула наша колега Яна Володимирівна Шпакова, адміністратор дільниці дитячого простору вокзалу станції Дніпро-Головний філії «Вокзальна компанія». Їй було лише 32 роки.
Яна присвятила залізниці майже 13 років свого життя. За цей час вона стала частиною великої залізничної родини, щодня допомагаючи людям і дбаючи про пасажирів.

Багато років Яна працювала у сфері продажу залізничних квитків. Згодом любов до дітей привела її до дитячого простору вокзалу. Там вона могла реалізувати своє покликання, дарувати дітям увагу, турботу й відчуття затишку навіть серед метушні великого вокзалу.

Таким був її професійний шлях: від допомоги пасажирам у дорозі до особливої турботи про найменших мандрівників.
29 жовтня Яна знову опинилася там, де була потрібна людям.

Коли виникла небезпека з неба і необхідно було допомогти пасажирам, які прибули до Дніпра, якнайшвидше залишити небезпечну зону та дістатися укриття, Яна долучилася до інших працівників вокзалу. Вона не залишилася осторонь, а разом із колегами допомагала людям під час евакуації.

Цього дня російський удар обірвав її життя.

Яна залишила по собі не лише роки сумлінної праці на залізниці. Найбільша її втрата для родини – це незамінна людина, донька, сестра і мама, яка сама виховувала свою 15-річну доньку Мирославу. Попереду в дівчини мало бути ще стільки спільних днів із мамою, розмов, обіймів, підтримки та здійснених мрій. Тепер родина переживає біль, якому важко знайти слова.

У Яни залишилися донька Мирослава, батьки та сестра, яка також працює на вокзалі станції Дніпро-Головний. Для них ця втрата – особистий біль, який неможливо виміряти словами. Для нас усіх – непоправна втрата колеги, частини нашої залізничної родини.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю Яни Шпакової. Пам’ятатимемо її як людину, яка присвятила роки свого життя залізниці, знайшла своє покликання в турботі про дітей і в останні хвилини була поруч із людьми, яким потрібна була допомога.
Укрзалізниця втратила свою працівницю. Родина втратила маму й доньку. Мирослава втратила найдорожчу людину — маму.
Висловлюємо щирі співчуття доньці Яни, її батькам, сестрі, рідним, друзям і всім, хто знав, любив і працював поруч із нею.
У цей невимовно тяжкий час ми розділяємо ваш біль. Нехай поруч будуть люди, готові підтримати, допомогти й розділити тягар цієї втрати.

Її життя обірвалося, але пам’ять про неї, про її доброту, турботу та відданість людям залишиться з нами.
Сумуємо разом із родиною. Поділяємо біль кожного, хто знав Яну.

Світла пам’ять Яні Шпаковій.