Андрій БАРАНЕВИЧ

Андрій народився 19 серпня 1987 року в місті Козятин. Після закінчення школи №5 та Козятинського залізничного училища він пройшов строкову службу в Чернігові та Києві. Свою професійну долю він нерозривно пов’язав із залізницею, присвятивши локомотивному депо Козятин 18 років життя. Працюючи слюсарем 5 розряду, Андрій здобув репутацію не лише висококласного фахівця, а й надзвичайно доброзичливого та надійного колеги.

Був призваний до лав Збройних Сил України 5 вересня 2025 року.

Завдяки вмінню швидко навчатися, потрапив до елітного окремого штурмового полку «Скеля». Служив стрільцем у складі військової частини А-4862.

Виконував завдання на Дніпропетровщині, після чого був переведений на один із найскладніших напрямків — Бахмутський.

Андрій Валерійович Бараневич, слюсар з ремонту рухомого складу та мужній воїн-штурмовик, загинув 11 січня 2026 року, захищаючи свободу і незалежність України. Свій останній бій він прийняв поблизу населеного пункту Різниківка Бахмуцького району Донецької області. Йому було 38 років.

Колеги та друзі згадують Андрія як людину, яка ніколи не тримала зла. Він завжди був усміхненим та відкритим, справжнім другом, на якого можна було покластися у будь-якій ситуації.

Андрій зростав у атмосфері поваги до батьківських настанов. Батько навчив його бути справжнім чоловіком, відповідальним за свої вчинки. Особливий, теплий зв'язок Андрій мав із сестрою — він був її опорою, захисником та найкращим другом. Він дуже любив своїх племінників і мав дивовижний дар знаходити спільну мову з дітьми.

У Андрія залишилися батьки та сестра.

Колектив локомотивного депо Козятин АТ «Укрзалізниця» з невимовним болем та глибокою шаною схиляє голови перед Андрієм Бараневичем. Наш колега, який обрав шлях воїна-штурмовика, героїчно поліг, захищаючи рідну землю. Його людяність, фаховість та велика жертва назавжди закарбуються в історії нашого підприємства та в наших серцях. Вічна пам’ять і шана Герою!