Людмила ОСИПОВА
8 вересня 2026 року залізнична родина Придніпров’я та всієї України зазнала болючої та непоправної втрати. На станції Вільнянськ внаслідок ворожого удару безпілотного літального апарата по приміському електропоїзду № 861 сполученням Дніпро – Запоріжжя трагічно загинула провідник пасажирського вагона Людмила Миколаївна Осипова.
Людмила Миколаївна народилася 23 липня 1961 року в місті Єнакієве на Донеччині. Свою долю зі сталевими коліями вона пов'язала свідомо, присвятивши залізничному транспорту 18 років життя. Працюючи провідником у поїздах місцевого сполучення виробничого структурного підрозділу «Дніпровське моторвагонне депо» філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», вона щодня дарувала пасажирам увагу, затишок та турботу.
У колективі депо Людмилу Миколаївну пам’ятають як винятково дисципліновану, старанну та відповідальну працівницю, яка бездоганно виконувала свої службові обов’язки. Вона була щирою, доброзичливою колегою, чий досвід та професійна культура викликали щиру повагу товаришів по поїзній бригаді.
Трагічного дня 8 вересня, після ворожого удару по електропоїзду, була організована евакуація пасажирів та працівників. Людмила Миколаївна до останньої хвилини перебувала на робочому місці у хвостовому вагоні составу, виконавши свій обов'язок залізничника. Вона зазнала травм, несумісних із життям.
У цивільному житті Людмила Миколаївна була берегинею родини, люблячою матір'ю та бабусею. Без турботливої матері та бабусі залишилися донька Наталя, син Олександр, онук та онучка.
Колектив виробничого структурного підрозділу «Дніпровське моторвагонне депо» філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» висловлює найглибші та найщиріші співчуття доньці, сину, онукам, усім рідним, близьким і колегам Людмили Осипової.
Схиляємо голови у скорботі перед пам'яттю нашої колеги. Вона назавжди залишиться в наших серцях як взірець відданості своїй справі та цивільної мужності.
Вічна та світла пам’ять!
Запали вогонь пам’яті
Поділіться спогадом
Працювали разом? Знали особисто? Лишіть спогад, щоб пам’ять жила вічно.